Славимо Його!

Учень апостолів, святий І століття Іриній Ліонський вчить нас, кажучи: «Бог став людиною, щоб людина стала богом». І ці слова дуже гарно пояснив німецький художник. Він намалював ікону і блакитне небо, а на хмарах стоять два престоли. На одному сидить Бог-Отець і радісно дивиться на Бога-Сина, Який встав з престолу, зняв царську корону, а замість неї одягнув терновий вінець, далі зняв одяг Бога, а замість нього одягнув багряницю, поклав скіпетр влади, а замість нього взяв палицю з очерету. Ісус Христос вирішив піти на муки за грішний люд. А Бог-Отець мовчазно погоджується з тим і радіє, що Ісус поєднає землю з небом.

А що ця подія станеться, провістив Яків, онук Авраама, що розмовляв з Богом під дубом Мамре. Вмираючи в Єгипті, він пророкував долю своїм дванадцяти синам. Юді він промовив: «Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів» (Бут. 49:10). І дійсно, нащадки Юди царювали весь час над юдейським народом. Ірод був першим царем не з Юдиного роду, і коли Ірод став царем, то юдеї зрозуміли, що вже прийшов час, щоб Месія з’явився на землі.

З Божого веління римський імператор Август наказав провести перепис населення і Марія з Йосифом, які були з царського роду Давида, ідуть у місто Вифлеєм на перепис. І в цей час Марії прийшла пора родити. Марія і Йосиф ішли з великою радістю в родинні місто, постукали в одну з хат, щоб переночувати, але їх не захотіли прийняти, бо побачили вагітну жінку. З хати до хати вони ішли, просячи, щоб їх пустили переночувати, але все було марно. Так вони дійшли до краю міста і побачили вертеп. Але то не був вертеп, то була хата, в якій народився цар Давид. За 1000 років хата вросла в землю і являла собою вертеп. Саме тут родився Цар світу – Ісус Христос.

Вифлеємці не сподівались такої ласки від Бога і спокійно спали. Злодій підкрадався, щоб вкрасти, розбійник точив ніж, а перелюбник крокував темними вулицями на гріх. Всі були зайняті своїми справами. Але коли людям було байдуже, то ангельські хори радісно привітали народження Божого Сина і заспівали величну пісню: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2:14). Цю пісню співали вони Марії, щоб підкріпити її в тому, що Бог завжди з Нею. Цю пісню співали вони Йосифу, щоб він не сумнівався, що Ісус – Син Божий. Цю пісню заспівали вони пастухам – щоб вони привітали Месію.

Богом вибраний народ не відчув події, що сталась в їхньому краї, а пророчиця і жриця Севілла звістила, що Бог родився на землі. А зі Сходу, з краю халдейського, прийшли три мудреці – волхви. Були вони не просто мудрецями, а царями і тому вони прийшли не самі, вони прийшли зі своїми слугами. І це був караван верблюдів. Прийшовши до чужого краю вони повинні були з’явитись до володаря того краю і сказати йому причину, чому вони прийшли. Знаючи, що юдеї є Богом обраний народ, вони думали, що ними керує достойний цар і тому зайшовши, вони звістили, що шукають народженого царя. Ірод, почувши це, розлютився, але вдав що зрадів, і промовив: «Підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому» (Мф. 2:8).

Мудреці ведені зорею, прийшли до хати, де було Немовля. Вклонившись, вони піднесли Йому дари: ладан, як Богові; золото, як цареві і смирну, як людині. А що ж ми можемо принести в дар народженому Немовляті? А Ісус Христос не потребує від нас золота, багатства. Він хоче від нас найдорожчого, що є в нас – наші чисті серця.

А щоб ми могли Йому дати такий дорогий дар, Церква наша Українська Православна в цей день вчить нас, співаючи: «Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог. Бог став людиною, щоб ми стали богами – тому розумійте це народи і покоряйтесь. Бог задля нас грішних зійшов на хрест, помер і воскрес і дав нам віру в потойбічне життя – розумійте це народи і покоряйтесь. Христос дав нам Тіло і Кров, промовивши: “Хто Тіло Моє споживає і Кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в йому, і того воскрешу в останній день” – розумійте це народи і покоряйтесь».

Філософ Сенека сказав: «Я не покоряюся Богові, я погоджуюся з Ним і йду вслід за Ним не з примусу, а за власним бажанням». Так і ми робимо: вслід за Богом ідімо і славимо Його, бо для нас і ради нашого спасіння Христос народився, то ж славимо Його. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: Різдво Христове