Пам’ятати про Бога

Дві тисячі років тому Господь наш Ісус Христос розповів Своїм учням і нам притчу про блудного сина. І коли в часи Ісуса Христа діти дуже рідко покидали домівки і батьків, то сьогодні ми бачимо, що батьки через ЗМІ та Інтернет увесь час розшукують своїх дітей. А ще більша проблема сьогодення – це наркоманія і алкоголізм, і ця проблема найбільш зачіпає дітей. І коли діти стають наркоманами, алкоголіками, ми бачимо як батьки, бабусі і дідусі зі сльозами на очах, з болем у серці моляться за своїх нащадків. Адже наркомани, живучи з батьками не є вже їх дітьми, вони поряд, але вони далекі від батьків.

Проте притча про блудного сина має значно глибший зміст. Це історія відносин людини і Бога. І цю історію дуже вдало відобразив у відомій картині «Повернення блудного сина» відомий голландський художник Рембрандт ван Рейн. В молодості він намалював картину, де молодий чоловік у корчмі з чашкою вина обіймає молоду жінку. Минули роки, доля виявилася жорстокою до художника: померли діти, наостанок померла його улюблена дружина, але незважаючи на це все, Рембрандт з атеїста став християнином і намалював картину «Повернення блудного сина». А на картині в образі блудного сина намалював себе.

Після багатьох сумнівів, розчарувань Рембрандт зрозумів, що він є сином Отця Небесного і повертається до Бога по суті ні з чим. Зодягнений у дрантя, порвані сандалі, острижений наголо, як тюремник, повертається блудний син до батька.

Повернення блудного сина (фрагмент), Рембрандт ван Рейн

Що ж заставило блудного сина повернутися до дому? Біда, а точніше смерть від голоду заставила блудника отямитися: «В мого батька слуги мають їжу і постіль, а я, син, вмираю з голоду». І син повертається, а батько зі сльозами на очах приймає свого сина назад додому.

Так і Отець Небесний, Він увесь час чекає на нас, терпеливо чекає і жде, щоб простити грішника, який навернувся від гріха.

У свій час апостол Петро запевняв Ісуса: «Коли всі відречуться Тебе, я ніколи не залишу Тебе». – «Петре, Петре, півень не проспіває, як ти тричі відречешся Мене». Так воно і сталось.

Проте, коли Христос воскрес, то Петро розкаявся у своєму гріху і Христос тричі простив йому, але Петро все своє життя, чуючи спів півня, падав на коліна і просив прощення.

В нашому житті ми всі є блудними дітьми Отця Небесного. Будучи злими, бо благим є тільки Бог, ми готові прощати провини своїм дітям, то тим більш Благий Господь завжди жде нас, аби ми тільки розкаялись. Якби ми не грішили, в якій тільки гріх не впали, пам’ятаймо, що ми є синами Божими і весь час пам’ятаймо про Бога, щоб Бог пам’ятав про нас. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)