Віра та діла

Страшний Суд, Фра Беато Анжеліко (фрагмент)

Багатьох людей у Христовій розповіді про Страшний суд дивує той факт, що Суддя не разу не згадує про віру. Чому? «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр. 11:1), – дає Біблія визначення вірі.

«Впевненість у невидимому» – Суддя буде видимий, при чому настільки, що при Його пришесті люди казатимуть «горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця; бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти?» (Одкр. 6:16,17). Все бути відкрито, зокрема всі приховані і давно забуті гріхи людей, які змушуватимуть їх шукати марний захисток серед гір і каміння. При невидиме вже не бути йти жодної розмови.

«Здійснення очікуваного». Очікуване – це преображення світу цього, згідно заклику Христового: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16). А якщо немає добрих діл, справ милосердя, без яких віра сама по собі мертва (див. Як. 2:26), то який сенс говорити про віру? Кому взагалі потрібна така «віра», яка не преображає, не робить нас кращими, ніж ми є?

Уважне читання Біблії, пости, молитви, відвідування богослужінь (зібрань віруючих), непоказні справи милосердя покликані лише для однієї мети – зробити нас хоча б трішечки кращими, ніж ми є. «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12), – бо в такому стані, в якому перебуваємо зараз усі ми, нам не знайдеться місця у вічних обителях, куди «не ввійде… ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Одкр. 21:27). А щоб потрапити в цю книгу життя треба засвідчити (передусім самим собі, Богу і так все відомо) справами, самим життям, що для нас ці слова – не порожній звук, а являють сенс всього життя. У такому разі зустріч із Суддею буде не Страшним судом, а найщасливішою подією, що триватиме вічність: «Той, Хто сидить на престолі, буде жити в них. Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр. 7:15-17).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)