Непоказні справи

Страшний Суд (фрагмент), Леандро Бассано

«Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?» (Мф. 25:37-39).

Важливе не тільки те, що ми робимо, але й мотивація, що спонукає діяти нас, тобто для чого ми це робимо. Якщо наша справа (варто відзначити будь-яка) спрямована для блага ближніх, вона принесе нам користь не тільки в цьому житті (при чому доволі часто самим непередбачуваним чином), але, як можна побачити зі слів Судді, і в житті майбутнього віку.

Саме дивним для багатьох може виявитися те, що їхня праця, цілком земна і непоказна, в очах Небесного Судді може набути космічних масштабів, адже справи милосердя (втім, як і злі вчинки), зроблені ближнім, Бог адресує на Свою адресу: «І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25:40). Навіть найдрібніша добра справа не буде забута Небесним Суддею, Яким на нашій голові волосся «все полічено» (Мф. 10:30).

Втім, тут є свої виключення: «Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом» (Лк. 16:15), – добрі справи зроблені на показ, на догоду натовпу, на догоду власному марнославству мають зовсім іншу ціну в Божих очах: «Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою» (Мф. 6:1,2).

Дійсно страшно змарнувати те добре, що вийшло зробити у своєму житті, просто заради схвалення мінливих людей. Це те саме, що марно розтратити дані Богом таланти чи просто їх не розвити для блага ближніх, а значить і блага власного – «заховати їх у землю», як це вчинив лінивий раб з Христової притчі про таланти.

Дійсно страшно опинитися при зустрічі з Богом у такому становищі, коли все ніби «добре» зроблене тобою, виявиться лише самообманом. І в такому разі ти заслуговуватимеш лише на місце вічного перебування, де «буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)