Навіть якщо тобі сьогодні ніхто не зателефонував, ти – цінність

Рухатися далі – от про що я прошу Бога

Вітаю тебе, дорогий брат! Вітаю, дорога сестра!

Молюся, щоб у вас усе було добре. Щоб були мир і розрада. Щоб ваша особистість постійно розвивалася, щоб ви старалися – намагалися думати про свою душу, просили Бога навчити вас цьому. Одна людина якось поділилася зі мною, що так молиться про свою душу: «Господи, допоможи мені рухатися далі!»

– Рухатися далі – от про що я прошу Бога, – сказала вона. – Щоб з кожним днем просуватися вперед.

В одній з молитов на Божественній літургії ми просимо Господа дозволити нам добре прожити це життя, з вірою і духовною розсудливістю. Стати кращими, зробити кращою свою душу, вирости духовно, бути спокійними, задоволеними, мирними людьми, наблизитися до досконалості і досягти того, про що говориться у Священному Писанні: «Доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової» (Еф. 4:13).

Це важко. Наведу вам негативний приклад, з якого видно, що ми доки не досягли такого стану – зрілості і спокою.

Як ми радіємо, коли про нас кажуть щось добре! І як хочеться частіше чути таке від оточення! А як часто нам важко з людьми – просто тому, що важко навіть наодинці з собою. Самотність для нас нестерпна, ми не знаємо спокою, не в змозі побути одні хоч ненадовго.

Душа і благодать Божа надає мені цінності

Нам постійно треба самоутверджуватися завдяки комусь. Ми настільки не упевнені в собі, що нам потрібне визнання оточення. Мені посміхаються, зі мною заговорюють, запрошують у компанію – значить, я з себе щось являю. А якщо цього ні – усе, я ніщо.

І Господь хоче, щоб ми це здолали і досягли духовної повноти, завершеності.

Цікаво, чи думали ви, серед іншого, колись про це як про найголовнішу мету в житті? Щоб на душі завжди було так спокійно – і неважливо, де ти: на вулиці, в магазині, у бібліотеці, просто гуляєш. Йдеш кудись один і при цьому не відчуваєш самотності. Навколо нікого, але ти щасливий, бо все одно не один – з тобою твоє «я».

Я не маю на увазі нарцисизм і егоїзм, коли людина вважає себе такою важливою персоною, що ні в кому не має потреби і зневажає усіх навколо. Я говорю про духовну повноту. Коли вона є, людина не залежить від оцінки оточення.

Я просто знаю, що являю собою велику цінність – бо на мені печатка Божественної любові, я – образ Божий, у мені живе Божественна благодать, душа, яку Господь мені подарував, Його дихання. Саме це надає мені цінності, а не те, що про мене кажуть інші.

У протилежному ж випадку, коли мене сварять, я почуваю себе повною нікчемою, а якщо звеличують до небес – значить, я чогось вартую. Ні, це не так! Ти є цінністю в будь-якому випадку, бо ти – Боже творіння; тому що Бог любить тебе. І все небо уважно дивиться на тебе, любить, піклується і думає про тебе.

Навіть якщо сьогодні тобі ніхто не зателефонував, ні з ким не вдалося поспілкуватися, в тобі все одно живе величезний потенціал. Ти являєш собою цінність, ти – особистість. Такого, як ти, немає у всьому світі. Немає людини з такою самою зовнішністю, талантами, чудасіями, особливостями, характером. Ти – такий, який є. Така, яка є. І являєш собою велику цінність. Господь любить, шанує тебе і хоче тобі допомогти.

Це і є зміцнення душі – встановити особисті стосунки з Христом. І тоді буде «золота середина»: ці стосунки, з одного боку, не ізолюють тебе від оточення – на парафії ти продовжуєш з усіма спілкуватися, разом з усіма ходиш на якісь заходи, бесіди; але з другого боку, усе це ти робиш не для того, щоб підвищити власну самооцінку.

Тобі не треба поступати так для усвідомлення власної значущості. Ти являєш собою цінність і без того. Навіть якщо ти хворий, прикутий до ліжка або інвалідного візка, не можеш рухатися – все одно являєш цінність! І неважливо, що інші сприймають тебе інакше.

Я просто піду і сама знайду Бога

Легко про це говорити, легко слухати, але важко добитися. Зате як прекрасно, коли приходить розуміння і ти дійсно починаєш сприймати себе саме так!

У Євангелії нам зустрічаються такі люди, читаючи про яких, дивуєшся, яку душевну силу вони мали. Про це свідчать їх вчинки, те, як вони говорили з Господом і як жили. Ці люди могли б сказати про себе так: «Піду і знайду Бога, щоб бути з Ним. І мені все одно, що інші скажуть, як на мене дивитимуться. У мене сильна душа, і я вірю в себе – вірю, що можу наблизитися до свого Бога».

Так, Господь і без того посилає нам Свої дари, але добре, якщо при цьому ми не слабкі, не безвільні і пасивні, не чекаємо, щоб нас хтось підганяв і підштовхував.

Пам’ятаєте кровоточиву жінку? Коли Господь прямував туди, де хотів здійснити диво, вона встала на Його шляху, і сталося ще одне диво. А була безліч і інших подібних чудес, більшість з яких нам невідомі, Євангеліє оповідає лише про деякі. Паралельні чудеса! Такий «ланцюжок» з чудес, що йдуть одне за одним.

Начальник синагоги Іаїр звернувся до Христа: «Прошу Тебе, підемо до мене, щоб Ти зцілив мою дочку, вона помирає»» – «Підемо, – відповідає Христос. – Підемо до тебе». Дорогою Ісуса супроводжував натовп, люди тіснили Його з усіх боків. Серед них і була ця кровоточива жінка – жінка, яка не просила учнів Христових поклопотатися про неї. «Я нікого не проситиму, не залежатиму від інших людей. Я просто піду і сама знайду Бога. І звернуся прямо до Нього». От що я маю на увазі, коли кажу «сильна душа».

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)