Щоденні обов’язки

Мабуть для більшості не буде дивним той факт, що в людей слова часто розбігаються з їхніми справами, при чому чим голосніше промовляє людина, чим більше роздає невиконаних обіцянок (тут мимоволі згадуються усілякі передвиборні обіцянки), чим більше підносить себе перед оточенням, тим більш жалюгідними виглядають її реальні справи в порівнянні з усіма обіцянками та пафосом, з яким вони промовлялися.

«Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 14:11), – цей біблійний принцип прекрасно ілюструє подібну ситуацію. Виявляється, щоб по-справжньому досягнути чогось вартісного в житті, треба упокорити себе, тобто зрозуміти, що без Ісуса ми не можемо «робити нічого» (Ін. 15:5), хоча, звичайно, можемо вдавати, переконувати себе та свято вірити, що ми зайняті цілком важливою справою, як наприклад, багато хто в радянські часи дійсно вірив, що будує «світле майбутнє». Ну і як воно цим «будівничім», це «світле майбутнє»? І як би вони не переконували себе та оточення, проте наше сьогодення є плодом саме їх діяльності, і жодні зовнішні та внутрішні «вороги» не принесли стільки шкоди своїй країні, родинам, собі, як самі палкі «будівничі» того самого «світлого» майбутнього.

На Страшному суді, фінальному підсумку життя кожної людини, Небесний Суддя, Господь наш Ісус Христос, не згадуватиме масштабність здійснених нами вчинків, Він лише згадуватиме їх корисність: чи принесли вони користь ближньому чи ні, чи ми були так зайняті «глобальними» проблема власного життя (країни, усього людства), що нам не було ніякого діла до ближнього, що потребував нашої допомоги.

Саме цікаве те, що більшості з нас не треба їхати на край світу, здавати кров чи ставати донором органів, віддавати останню сорочку, щоб допомогти ближньому, найчастіше, нам просто потрібно сумлінно виконувати покладені на нас обов’язки: бути добрими дітьми, батьками, чоловіками-дружинами, друзями, співробітниками, небайдужими громадянами, просто людьми, тобто являти в собі «образ та подобу Божі» (див. Бут. 1:26), за якими створені всі ми, і головне бачити цей образ та подобу в ближньому.

Для багатьох людей цих, здавалося б, простих речей буде цілком достатньо, щоб почути одного дня з вуст праведного Судді: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)