Навіщо потрібен піст?

От як висловив зміст посту святитель Василій Великій: «Не досить самої стриманості від їжі для похвального посту, тож постімося постом приємним і благоугодним Богові. Справжній піст – відчуження від зла, здержливість язика, стриманість від гніву, відсторонення від пристрастей, лайки, брехні, кривоприсяг. Відсутність цього є справжнім постом». Піст – не дієта, і не утримання від певних видів їжі – не самоціль, а один із засобів духовного зростання, яке пропонує нам Церква. В одному зі своїх послань святий апостол Павло порівнює шлях християнина з тренуванням атлета, який сидить на жорсткій дієті, посилено тренується, дотримує режим, і усе для того, щоб отримати вінок, який потім неминуче зів’яне. Церква закликає нас до духовних зусиль, які приведуть до «вінця нетлінного», тобто не до тимчасової радості спортивної перемоги, а до вічної радості Небес.

Щоб допомогти нам у цих зусиллях, Церква встановлює пости на спогад найважливіших подій історії спасіння. Найбільш важливий піст – Великий, який присвячений пам’яті страждань, смерті і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. І цей час особливого духовного зосередження.

Усі ми схильні переживати періоди охолодження. Буває так, що первинний захват у вірі, любов до Бога, ревне прагнення до благочестивого життя остигає. Не можна сказати, що людина втратила віру, але «турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання» (Мк. 4:19) вже починають заглушати в ній слово Боже. І тому традиція пропонує людині здійснити паломництво до витоків віри, чітко позначити свою позицію: я християнин і тому в спогад про страждання Спасителя певний час у чомусь ущемлятиму сам себе добровільно, хоч би утримуватимуся від деяких видів їжі. У древній Церкві ця стриманість мала і добродійне значення – заощаджені кошти завдяки відмові від дорожчої тваринної їжі християни направляли на допомогу потребуючим.

Піст також виступає свідченням духовної природи людини – на відміну від тварини, яка завжди буде їсти всю їжу, до якої тільки зможе добратися. Здорова тварина ніколи не утримуватиметься ні від їжі, ні від задоволення ще якихось своїх біологічних імпульсів, і нерідко ми чуємо, що людина – це не більше ніж «вдосконалена тварина». Релігійний піст – простий спосіб показати, що це не так. У нашій біологічній природі – прагнути до задоволення від смачної їжі і давати волю своєму апетиту, але ми можемо вирішити, що духовні цілі важливіші, і поставити свою тваринну природу на місце. Тому піст – прадавня релігійна практика, широко поширена і в язичницькому світі.

Але в християнського посту є і свої особливості. Для язичницького аскета тіло – темниця душі, щось небажане, від чого він мріє в результаті назавжди позбутися. Для християнина тіло – це щось саме по собі благе (Бог взагалі не створив нічого в принципі поганого), яке проте вимагає тримати його в підпорядкуванні.

Піст допомагає нам навчитися підпорядковувати наші бажання розуму і волі, а розум і волю – слову Божому. Проте важливо зауважити, що в посту всім, а особливо людям, які нещодавно увійшли до церковного життя, слід проявляти розсудливість і помірність, щоб не завдати шкоди своєму здоров’ю – душевному і тілесному.

Автор: Сергій Худієв