Який негативний бік посту?

Зазвичай, коли в Православній церкві говорять про піст, передусім мають на увазі Великий (багато хто з православних не здогадується, що ще існують 3 великих (тривалих за часом) пости, не враховуючи одноденних). Взагалі про Великий піст прийнято говорити напередодні, згадуючи про його корисність для тіла та душі, так що немає особливого сенсу повторювати буцімто знайомі речі. Чому «буцімто»? – Бо не так вже багато людей вдаються до постової практики, попри всі нібито її явні переваги. Багато хто свою відмову під посту пояснює тим, що постування передусім полягає не у відмові від певних видів їжі, а в зовсім іншому. У чому саме полягає це «інше», вони зазвичай не уточнюють. Але то їхня особиста справа, краще поговоримо про негативні сторони Великого посту.

І мова тут піде не про те, що під час постування може з’являтися втома (вона виникає і після виснажливої роботи, проте ніхто про це особливо не згадує), а також роздратування, пригадуються старі образи – і в цьому теж немає нічого особливо поганого, якщо звісно, ми не будемо їх постійно плекати в душі. Піст для того і покликаний, щоб вивести нас із дрімоти вдаваної самоправедності та самодостатності, нагадати нам, що ці явища – плоди нашої уяви та самообману, що праведний лише один Господь, без Якого ми не можемо «робити нічого» (Ін. 15:5). Звісно «робити нічого» доброго («Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» Як. 1:16,17), бо погане в нас якраз виходить добре й самотужки.

Що й є поганого в посту – так це те, що він закінчується, і багато людей після його завершення знову занурюються в згадану душевну дрімоту до наступного Великого, чи в кращому випадку, багатоденного посту.

«Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27), – у цих двох найбільших Божих заповідях не вказано, що Бога та ближнього треба любити під час посту чи в певні дні, чи періоди часу. Ці заповіді носять абсолютний характер: «всім серцем… всією душею… всією силою… всім розумом…», тобто стосуються всіх сторін нашого життя в будь-який проміжок часу, а не тільки під час Великого посту. А про це якраз багато хто забуває, після закінчення посту продовжуючи жити звичним життям, ні отримавши в підсумку від посту жодної користі.

Навіщо тоді собі обманювати? Бо без «плодів достойних покаяння» (див. Лк. 3:8), тобто реальної зміни всього життя, хоча б у найдрібнішій мірі, всі наші постові труди не тільки не матимуть користі, але в День судний будуть свідчити проти нас: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21). А «воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі, а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога» (1 Сол. 4:3-5).

Редакція сайту


Ваш коментар: