Навіщо віра?

Проглядаючи Христову притчу про Страшний суд (а точніше, опис Страшного суду) мимоволі може виникнути запитання: якщо Суддя не згадує віру, тоді навіщо вона? Можливо, простіше не вірити, а просто робити добрі справи, бути просто порядною людиною, навіщо ці служби, молитви, відвідування богослужінь, навіщо читання Біблії та іншої «душекорисної» літератури?

Для чого? – Хоча б для того, що опис Страшного суду міститься саме в Біблії, а всі інші згадані духовні вправи необхідні людині для того, щоб зміцнити її переконання (це і є віра) в тому, що все написане в Біблії цілковита правда: «Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого» (Рим. 10:17).

Слово Боже міститься в Біблії, а «слухання» – це не тільки акт слухання в загальному розумінні цього слова, слухання – це виконання: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22).

Віра, точніше довіра Слову Божому (бо «й біси вірують і тремтять» Як. 2:19, проте вони залишаються тими, чим вони є), і головне слідування йому, його виконання, преображає зсередини людину: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12). Лише завдяки Слово Божому людина може стати «світлом світу» та «сіллю землі» за закликом Христовим (див. Мф. 5:13,14). В іншому разі в нас виникає реальна небезпека стати будівничими «світлого» майбутнього, як це не раз відбувалося в історії людства, коли люди відкидали Бога і починали жити за власним розсудом: «Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”. Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс. 13:1-3). Концтабори радянського Гулагу та нацистські табори смерті – яскрава ілюстрація того, що відбувається внаслідок відступу людства від Бога.

Можливо, наші добрі справи, які є свідоцтвом нашої віри, не такі показні, не такі значущі, як би нам того хотілося, проте нам не варто зневірятися, адже згідно Слова Божого ми повинні бути «твердими, непохитними, завжди збагачуватися у ділі Господньому, знаючи, що труд наш не марний перед Господом» (див. 1Кор. 15:58).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)