Жити задля інших

П’ять днів Господь творив увесь світ, а день шостий присвятив творінню людини. Сказав Бог, і земля зростила рослини, сказав Господь, і риби заповнили водоймища. А створивши людину Господь вдихнув у неї Свій Дух і тільки тоді стала людина живою істотою.

Ми знаємо, що Бог є вічний, безсмертний і тому Дух Його в людині теж є вічний і безсмертний. Взята людина з пороху земного і в порох повертається, а душа повертається до Бога. Тому Спаситель питає: «Що дасть людина взамін за душу свою?» (Мк. 8:37).

Євангеліє передає нам слова Ісуса: «Хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:35). І в цьому запевняє нас Святе Письмо: прийшов молитись до храму фарисей і підносячи себе, став молитись: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар» (Лк. 18:11). Фарисеї були освіченими, вважали себе побожними, а їхня гординя вела їх до погибелі.

Ставши людиною, Ісус-Господь каже: «Не здорові потребують лікаря, а недужіЯ прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:12,13). Заради грішників Він пішов на добровільну смерть на хресті, Бог віддав Своє життя за нас, простих людей. Тим Спаситель подає приклад, що ми повинні жити задля інших.

Людська жорстока історія вчить нас: у роки Другої світової війни в німецьких концтаборах виживали ті, хто ділився з іншими їжею. У таборах давали стільки їжі, що людині наїстись було неможливо і водночас ті, хто ділився, виживали, а хто бажав насититися і забирав в інших – гинули. У блокадному Ленінграді була та ж сама історія: вижили ті, що ділились з іншими, ті, хто проявляв своє милосердя, хто жив за законами Божими.

Це важко зрозуміти, а ще важче виконати, але щоб ви зрозуміли суть розказаного, розповім одну життєву історію.

Занедужав дідусь. Його відвезли в лікарню. Лікарі якоїсь причини, чому дідусь захворів, не виявили, а дідові з кожним днем ставало все гірше і гірше. І до дідуся привезли внука. Не встиг хлопчина зайти в палату, як почав з порога виставляти діду свої претензії: «Дідуню, чому те лежиш у лікарні, чому ти не йдеш додому, у мене зламався ровер і мені нема кому його полагодити». Дідусь усміхнувся, він зрозумів, що він ще потрібен у цьому житті, йому є ще для кого жити і дідусь видужав.

Наше життя влаштоване Богом так, що якщо ми живемо для когось, якщо ми піклуємось про інших, то ми спасаємо свою душу. Пам’ятаймо про це, живімо для інших і так потрапимо до Царства Божого. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)