Ціна слідування

«Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?» (Ін. 6:60), – не виключенням стаємо і ми, коли починаємо по-справжньому вдумуватися в те, що казав Христос. Просто розмірковувати про Бога, не вдаючись до подробиць Його вчення, Його заклику слідувати за Ним, проте, коли вчитаєшся в наступні євангельські рядки: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34), – стає якось ніяково, адже всі знають, що хрест – це не лише ювелірна прикраса, але й жахливе знаряддя тортур. Якщо по-справжньому вдуматися в цей заклик Христовий, відразу зникає бажання вдаватися до просторових роздумів про Бога, віру, благодать і т.д. і т.п., про що зазвичай люди люблять говорити, щоб відчути себе більш «духовними» чи виглядати такими перед оточенням.

Віра в Ісуса Христа має на увазі особисту відповідальність не тільки за свої вчинки, але й слова та наміри. І тому Господь радить нам спершу все обдумати, перш ніж рушати за Ним: «І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити» (Лк. 14:27-30).

Господь не обіцяє нам, що слідування за Ним обов’язково принесе нам життєвий добробут та процвітання, навіть навпаки, попереджає: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20). Все в житті має свою ціну, зокрема і слідування за Христом. Проте сповідування Христа своїм Господом має і свою нагороду: якщо не тут, на землі, то вже точно на небесах: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).

«Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін. 14:15). «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:35). – Заповідь любити один одного, приймати один одного такими, як ми є, намагатися попри всі образи та неприховану ворожість любити «ближнього як самого себе» (Лк. 10:27) не така вже легка, деколи здається навіть нездійснена. Проте це і є той хрест, без якого неможливе слідування за Христом.

Редакція сайту


Ваш коментар: