Ворог Божий не владний над нами

Зцілення отрока, який мав духа німого (Мк. 9:17-31)

Оповідання про зцілення біснуватого отрока можна знайти і у євангеліста Матфея. Але розповідь апостола Марка містить деякі подробиці і деталі, яких немає в Євангелії від Матфея. Це і ґрунтовний опис батьком отрока симптомів хвороби його сина, і його сповідання віри і благання про більшу віру, і згадка про народ, що збігається подивиться на дивне зцілення.

Але мені хотілося б звернути увагу от на які слова. У Матфея є лише перша половина цієї фрази, у Марка вона дана в повнішому вигляді. Батько отрока говорить про дух німоти, що той багаторазово “кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його” (Мк. 9:22). Саме: щоб погубити його.

Сатана, Гюстав Доре

У художній літературі часто малюється ушляхетнений образ диявола: занепалий дух наділяється рисами романтичного героя, страждальника за правду, вигнанця і блукача.

Між тим мета, яку ставить собі сатана, підступаючись до людини, завжди одна: знищити творіння Боже. Тому набагато реалістичніше, ніж у Гете і Булгакова, виглядає образ ворога Божого в К. С. Льюїса в його “Листах Крутія”. Усе дуже прозаїчно: біс хоче загибелі людини – її душі, і тіла.

Святитель Ігнатій Кавказький в одному з творів розповідає про людину, яка через неправильний образ молитви опинилася в стані глибокої спокуси. Вона прийшла поговорити до одного ченця. Той вислухав її розповідь про молитовні захоплення і задав несподіване, як може здатися, питання: “Чи не спадала вам думка вбити себе?” Відповідь була ствердною: думка не лише спадала, але майже вже і виконалася на ділі. Як бачимо, нечистий дух спочатку оволодів людською душею, а потім вже став підкидати думку про самогубство, щоб зробити спасіння душі неможливим.

Про це стратегічне завдання сатани необхідно пам’ятати. Диявол жорстокий, цинічний і безпринципний. З ним не можна укласти союз, не можна підписати договір, з ним ні про що не можна домовитися. Він обов’язково посміється над своїм прибічником і зрадить його.

Втім, навряд чи ми знайдемо серед християн свідомих друзів сатани. Але скільки серед нас тих, хто, як мовиться, своєю дією чи бездіяльністю стає на бік ворога Божого. Ухиляючись від добра, ми неминуче робимо крок у бік зла – це треба ясно усвідомлювати. Байдуже дозволяючи пристрастям укорінятися в нашому серці, ми робимо нашу душу схильною до диявольського впливу.

Картина безрадісна. Але ця євангельська розповідь – зовсім не про владу сатани. Власне, він і не має над нами жодної влади: Христос скрушив силу пекла. Але і до Свого страждання, до повстання з гробу Він одним лише словом зціляє отрока – і нечистий дух виходить з нього. При цьому біс наприкінці вирішив показати свою уявну силу: отрок “став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав” (Мк. 9:26,27).

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)