Про пекло

Сьогоднішній світ організовує національні парки і в цих парках можуть вільно почуватись тварини. А кілька століть тому національним парком була вся планета і в цьому парку жили люди в невеликих містах і селах, а здебільшого на хуторах. Тодішні люди знали один одного, вірили один одному, вірили, що за зло є пекло, де чорти палять вогонь і в казанах кипить смола, і саме так караються грішники.

Сьогодні людство дуже багато знає і вже не батьки виховують своїх дітей, а виховання найдорожчого, своїх дітей, віддають у дитсадки, потім у школи, а на старості жаліються: діти не доглядають нас. – А ви їх доглядали? – мимоволі виникає питання.

Син одного батька закінчив на відмінно вищий навчальний заклад, батько вітаючи сина, запитав його:

– Сину, що ти будеш робити далі?

– Піду в аспірантуру.

– А як закінчиш аспірантуру, що буде далі?

– Знайду престижну роботу

– А далі?

– Збудую будинок, куплю машину.

– А далі?

– Одружуся, виховаю дітей.

– А далі що буде?

Син на хвильку задумався і сумно промовив:

– Я постарію та умру.

– А далі що буде?

Син здивовано подивився на батька і промовив:

– Я зрозумів, я повинен жити так, щоб не потрапити в пекло.

Святе Письмо, Православна Церква вчать, попереджають, що є пекло. І сьогоднішня наука це теж стверджує і давні газети розповідають такий факт. У 1882 році в Парижі помер відомий професор Сорбони Раймонд Діокерс. Богослужіння за померлим звершувалось у Соборі Паризької Богоматері. Під час відправи, за латинським звичаєм читали уривки з книги Іова. На слова: «Покажи мені беззаконня моє і гріх мій» (13:23), – з-під покрову залунав загробний голос, який чули всі присутні: «Я осуджений справедливим Божим вироком». У храмі всі завмерли, сміливці підійшли до труни, але все було спокійно, тихо і церковний хор і священики продовжили панахиду. Коли знову дійшли до читання «покажи мені беззаконня моє і гріх мій», небіжчик підвівся, на очах у всіх сів і голосно вигукнув загробним голосом, що наводив страх на всіх: «Я осуджений справедливим Божим вироком», – і ліг назад у труну. У церкві сталася паніка: одні втікали, інші кричали з жаху. Викликали медичну експертизу. Лікарі ще раз оглянули труп, підтвердили факт закостеніння трупа.

Духовна влада не знала, що робити. Одні твердили: «Він проклятий і не гідний молитви Церкви», інші жаліли небіжчика. Єпископ вирішив звершити панахиду на наступний день. Звістка про цю подію охопила весь Париж і наступного дня до Собору зійшлось дуже багато людей.

Знову почали читати фатальний уривок і коли дійшли до слів: «Покажи мені беззаконня моє і гріх мій», – професор Раймонд Діокерс сів у труні і загробним гучним голосом, який зчинив страх і паніку в храмі, промовив: «Я осуджений справедливим Божим вироком». Промовивши ці слова, він як ні в чому бувало знову ліг у труну. Частина людей побачивши і почувши це, кинулась панічно втікати з храму, плачучи і кричачи в істериці. Частина ставала на коліна і просила прощення гріхів, а частина людей зі страху не могла зрушити з місця.

Вчені твердять, що всередині землі дуже висока температура, там рідка магма і прояви тих сил ми іноді бачимо на землі у вигляді вулканів, що знову ж таки є ніби нагадуванням всім нам про пекло.

Атеїсти різного штибу закидають християнам, чому ваш Бог такий немилосердний? Проте це не так, Бог дуже милосердний, бо посилає дощ і грішним і праведним. У тому, що існує пекло, винен сам грішник. Простий приклад п’яниці: він вже не може обійтись без горілки, а напившись дебоширить, лається, непристойно поводиться, бо в ньому вже немає своєї волі, а воля бісів. Поки він ще в тілі, то приносить горе і біду ближнім, а коли помирає, то душа його, вивільнившись із тіла, може принести хаос у всесвіт. І тому Бог змушений такі душі поміщати в окреме місце під назвою пекло. У пеклі збираються грішники і уявіть, які душевні муки зазнає злодій, не маючи змоги украсти, бо зібралися одні тільки злодії.

Біда грішників у тім, що вони самі не хочуть і вже не в змозі творити добро, тому і не хочуть бачити Бога. Письменник Данте був контактором, тобто людиною, яка мала зв’язки з духовним світом. По цій причині Данте і описав частково пекло, а на вході пекла він розмістив табличку: «Надію залиш зовні». Пам’ятаймо про це, і скоївши гріх, стараймось принести покаяння. Маючи відведений Богом час, каймось у своїх гріхах, щоб нам не стати нерозкаяними грішниками і не потрапити в місце, де немає Бога. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)