Воля Господня

Всі ми прийшли в цей світ, щоб радіти життю, і ми по-правді радіємо, беремо від життя все, що можна взяти, а дехто живе так, ніби він вічно має жити на цій грішній землі. І тільки Господь Ісус Христос прийшов у цей світ заради нас грішників. Він прийшов, щоб принести Себе в жертву за нас грішних, і про це пророкували всі пророки. Найвеличніший з пророків, пророк Ісая, якого ще називають тринадцятим євангелістом, пророкував: «Як агнець, ведений був Він на заколення» (Іс. 53:7), – коли ми потрапляємо в суд, то оправдуємося, наймаємо адвокатів, а Спаситель не хотів виправдовуватись, на що Пилат зауважив: «Чи мені не відповідаєш?» (Ін. 19:10). Ісая передбачав, пророкуючи: «Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого» (Іс. 53:9). Ми знаємо з історії, що розп’ятих на хресті кидали на смітники, а тіло Ісуса Йосиф з Арамафеї, який був заможною людиною, випросив у Пилата і поховав у своєму новому гробі.

У 21 псалмі цар Давид пише: «Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: “Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому”» (21:8,9). І дійсно, Христос добровільно страждає за грішників, а вони ще знущаються з Нього: «Якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього» (Мф. 27:42). Цар Давид пророкує: «Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб» (Пс. 21:19), – за тодішніми законами воїни забирали одяг страчених, хітон же на Ісусові був в’язаний і його розрізати було неможливо, тому воїни на хітон кинули жереб.

Пророк Захарія пророкував: «І вони відважать на сплату Мені тридцять срібників… І взяв Я тридцять срібників і кинув їх у дім Господній для гончара» (Зах. 11:12,13). Саме за 30 срібняків Юда продав свого Вчителя. Пізніше, отямившись, прийшов і віддав гроші священикам, і коли вони не захотіли брати, кинув їх у храмі. Порадившись, священики за ті гроші купили поле в гончара, щоб на ньому ховати подорожуючих і невідомих людей.

Саме про ці страждання Спаситель говорить з Мойсеєм і пророком Іллею на горі Фавор. Христу не потрібно розповідати Своїм учням про муки і подробиці цих мук – про це писали пророки, бачачи майбутнє. Він тільки нагадує учням, що Він буде в гробі три дні, так як пробув Йона три дні в утробі кита. Ідучи в останнє до Єрусалиму на смерть, Він каже учням, що «виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне» (Мк. 10:33,34).

Христос розповідає учням про духовне, божественне, а вони думають про земне, вони ділять між собою портфелі. Улюблений учень Ісуса Іван підходить з братом своїм Яковом і обидва просять: «Господи, дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй» (Мк. 10:37)

«Не знаєте, чого просите» (Мк. 10:38), – відповів Христос, і дійсно, коли Ісуса розп’яли на хресті, вони зрозуміли, що вони не знали, що просили. Адже біля Ісуса розп’яли двох розбійників – саме такої долі вони просили для себе.

У нашому житті ми дуже часто наполегливо просимо в Господа щоб збулись наші мрії. А коли вони не збуваються, ми дорікаємо Богові, розчаровуємось і дуже часто втрачаємо віру. А наші мрії не збуваються по тій причині, що вони не корисні для нас. Бог добре знає, що вони підуть на шкоду нам і тому не виконує наших прохань. –  То що ж нам робити?

А нам потрібно просити все, що ми бажаємо: Господи дай мені те, дай мені друге, бо мені хочеться, але нехай на все буде воля Твоя, а не моя, і я на Твою волю покладаюсь і змирюсь з нею. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)