Дороге прощення

Ми увійшли до Страсного тижня, коли Церква знову ставить нас перед Благою Звісткою, яку вона сповіщає з апостольських часів: «Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням» (1Кор.15:1-4).

Про що свідчать ці слова – «Христос помер за гріхи наші»?

По-перше, про гріх. Уявіть собі, що ми святкуємо мій день народження в якомусь ресторані, і Ви запитуєте – «я чув, у тебе були якісь неприємності? Ти потрапив під суд?» – «Так, – весело відповідаю я, – була справа, мені світило довічне, але суд дійшов висновку, що я, загалом, непогана людина, та тут, до того ж, мій невинний друг взяв усю провину на себе, він і відправився у в’язницю». Ви, очевидно не зрозумієте, про що мова – якщо суд дійшов висновку, що я непогана людина, і не заслуговую на кару, то навіщо ж невинному нести цю кару на собі? Рятувати мене від покарання за мої злочини просто немає потреби.

Якщо невинний несе тяжку кару за мої злочини, це неминуче означає, що я цю кару заслужив – що я зовсім не є «непоганою людиною». Міру моєї злочинності я починаю розуміти, коли бачу, куди за мене відправився інший. Пророки і апостоли постійно кажуть про те, що Христос помер за грішників – за поганих людей, які не заслужили нічого, окрім засудження. «Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних» (1Пет. 3:18). Знову і знову Писання стверджує, що Спаситель «за злочини народу Мого перетерпів страту» (Іс.53:8), «поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником» (Іс.53:12).

Бажання якось піти від цих слів, що б’ють в обличчя, сказати, що Пророки і Апостоли мали на увазі щось зовсім не те, що сказали, абсолютно зрозуміле. Адже якщо приймати їх слова в прямому розумінні, це просто означає, що ми заслужили засудження перед судом Божим. Більше того, особисто я заслужив засудження – оскільки ми віримо в те, що Спаситель помер не за абстрактний людський рід, але за кожного грішника особисто – як каже святий апостол Павло, «вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i віддав Себе за мене» (Гал. 2:20). Віра в Христа не дає нам можливості сказати, що ми «не такі, як інші люди» – ми саме як інші люди, грішники, винні і зіпсовані.

Ми бачимо, що гріх дійсно заслуговує засудження. Ми зазвичай з цим не сперечаємося – коли йдеться про гріхи інших людей, особливо, гріхи скоєні проти нас. Але наші гріхи – це зовсім інша справа; це майже безневинні витівки, які повинні б викликати в Бога поблажливу посмішку, та взагалі ми жертви – інших людей, обставин, генів, і ще чогось. Хрест каже про те, що це не так. Наші гріхи не заслуговують поблажливої посмішки – вони заслуговують на тяжке засудження.

Але Хрест – і це дуже важливо – каже про прощення. Буває дешеве прощення – наприклад, коли якісь люди обзивають мене в інтернеті, або ж обіцяються привести в дію нездійсненні погрози, мені легко прощати їх. Секрет моєї великодушності очевидний – мені немає до них жодного діла. Легко виглядати терплячим, коли мені просто байдуже. Я прощаю їх не тому, що я їх люблю – а як раз навпаки, бо ними нехтую. Коли люди запитують, чому би Богові просто не списати наші гріхи, без жодного Хреста, ми ж запросто прощаємо один одного – вони кажуть про дешеве прощення. От я зараз облаю всіх світових лідерів – і мені нічого за це не буде. Бо вони мене люблять і простять? Ні, бо вони просто не знають про моє існування, а опинись я випадково в їх полі зору – так і не звернуть уваги.

Бог дарував нам дороге прощення – Він сприймає наші вчинки всерйоз, Його суд – це прояв Його любові, Його якнайглибшої зацікавленості у створеному Ним світі і людях. Тому Його прощення сплачене дорогою ціною – і сплачено Ним, не нами. Як чуємо ми на кожній Літургії: «Це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26:28).

Дешеве прощення дає нам зрозуміти, що нами знехтували. Дороге прощення переконує нас у тому, що нас полюбили, підняли з бруду і омили, щоб ввести в дім. Дешеве прощення не дає нічого – дороге прощення робить нас новими людьми, покликаними до нового життя.

Хрест каже про це – ми грішники, і ми заслужили на засудження, але ми прийняті і прощені, бо Син Божий полюбив нас і віддав Себе за нас.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Великій вівторок