Яке павутиння відмивати в Чистий четвер?

Чистий четвер – таке іменування четверга Страсного тижня добре відоме в народі. Навіть абсолютно нецерковні люди з повагою ставляться до цього дня.

Я знаю багатьох людей, далеких від Церкви, які проте кожного разу в Чистий четвер затівають вдома прибирання – щось протирають, миють вікна, віддаючи таким чином своєрідну неусвідомлену релігійну данину Чистому четвергу.

Усе це саме по собі непогано. Але наше завдання – тих, хто називає себе християнами, – у міру можливості роз’яснювати нашим близьким і друзям (якщо, звичайно, вони запитують і готові нас слухати) християнський сенс Чистого четверга.

Чистий четвер – це четвер на Страсному тижні, який увесь здається нам єдиною подією. І серед цих днів Чистий четвер виділяється особливо. Понеділок, вівторок – це дні напружені, дні проповіді, дні боротьби, середа – Іудина зрада, п’ятниця – страшний день розп’яття.

У кожного дня Страсного тижня є якийсь свій сенс, свій особливий знак, причому знак трагічний. А четвер – день чистий, світлий.

Звичайно, він і сумний, але ця печаль усередині, вона тільки в Спасителя на серці. Він знову і знову каже учням: «Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас» (Ін. 14:20); «Я назвав вас друзями» (Ін. 15:15); «Я полюбив вас» (Ін. 13:34) – дуже велика міра дружньої любові. І аж до саду Гефсиманського, де Він просить учнів побути поруч, Він з ними.

І Він бачить, що вони як діти – Він каже, що на Нього чекають страждання, і начебто щось відчувають, але нічого достеменно не розуміють. І Він не може пояснити їм словами, що відбувається, чому на Нього чекає смерть, чому не можна Йому минути смерті, оскільки учні ще не підросли, не отримали Духа Святого.

Я уявляю собі таку ситуацію: СРСР, 1937 рік, чоловік і дружина сидять удома, і вони знають, що сьогодні вночі за чоловіком мають прийти, що він – наступний. Навколо них грають діти, які не розуміють, що відбувається, – мати поплаче крадькома, батько намагається жартувати, намагається бути ласкавим, м’яким, але всередині вони знають, що буде далі, і тривогу не приховати.

Ось це сімейна атмосфера пасхального седера, під час якого Христос з учнями святкують Песах, свято виходу народу з Єгипту, і на цьому святкуванні Господь «виконує правду», доводить ситуацію до кінця.

Він не просто згадує ту подію, але каже: це Я вивів вас з Єгипту. Це Я даю вам Своє Тіло і Свою Кров. Він повністю віддає все, що тільки може Бог віддати людині.

І тепер залишається друга половина завдання – Бог віддав, а людині треба все це прийняти. Якщо людина не прийме – усе пропаде дарма. Велика таємниця, велика трагедія і велика радість, що стосунки Бога і людини – це стосунки Отця і дитини, стосунки тих, хто любить один одного, а не просто Творця і Його творіння.

І от, коли Господь з учнями зібралися на Тайній вечері, Він сказав, що прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб Самому послужити. Учні запитують: як послужити, ми не розуміємо?

І Він дає їм знак, ритуальний юдейський знак – омиває учням ноги. Всякому подорожньому, який втомився, йшов по жарі, по камінню велику відстань, як улюбленому гостю робили цей знак поваги, любові і шанування. Як у нас, наприклад, ми б дали взимку до печі притулитися, погрітися.

І Господь омиває учням ноги, служить їм, а потім благословляє пасхальну трапезу – переломлює хліб і благословляє вино, кажучи: «Це Тіло Моє, це Кров Моя». І ця спільна трапеза за столом – вищий момент єднання.

Дуже часто православні люди, які не в міру і не по розуму постять, мають до їжі якесь сектантське ставлення – їжа мало не скверна, щось тлінне, плотське. Це, звичайно, не так. Їжа – це благословення Боже, основа нашого життя.

Інша справа, що в нашому зіпсованому світі і їжа буває зіпсована – у пропащому світі пала і їжа. І Господь на Тайній вечері відновлює, очищає процес їжі, виправляє древній гріх обжерливості – те неподобство, коли Адам і Єва з’їли плід з едемського дерева. Він каже, що їжа свята, бо найголовніша їжа, перша на вашому столі, – це «Тіло Моє і Кров Моя».

Як мати, яка через біологічні причини віддає материнське молоко, частину себе, Господь віддає Своє Тіло і Кров, але не через якусь механічну причину, а по любові, бо Він абсолютно вільний, Він може все. Мати не може віддати себе на поживу дітям, навіть якщо дуже захоче, а Він може, і Він це робить.

І виявляється, що сидіння за столом, спільна трапеза – це не буденність і гулянка, яку звикли засуджувати деякі православні, а вечеря любові, священнодія. Причому священнодія не як набір знаків, які нагадують нам про щось, а реальна, проста і зрозуміла без перекладу: Я даю тобі їжу з любов’ю.

І це ставлення зберігається в багатьох народів, наприклад, грузинське застілля: разом сісти за стіл, разом переломити хліб.

У багатьох народів люди, навіть вороги, які відвідали твій дім, і разом з якими ти переломив хліб, – віднині твої друзі, ти їх повинен захищати ціною свого життя, бо священний звичай гостинності і переломлення хліба набагато вищий, ніж наші земні розбрати.

І те ж саме відбувається в Чистий четвер – священний, живий обряд, який не потрібно пояснювати, – Господь віддає Себе.

І звичайно, Чистий четвер – це день, коли було встановлене таїнство Євхаристії. Хоча ми знаємо, що пасхальний седер звершувався раніше довгі віки на згадку про вихід з Єгипту, але саме Син Божий, Який прийшов у світ, виявив його істинний сенс, завершив його до кінця.

Не те що цей сенс був прихований – про нього казали пророки, про нього постійно нагадується в Старому Завіті, – але нікому було його виконати. Доки не прийшов, не народився Син Людський, нікому було покласти цей останній шматочок зверху, підлити останню краплю вина в чашу, узяти в руки, подати і сказати: «Це Тіло Моє, це Кров Моя, які Я віддаю вам на відпущення гріхів».

Тому, звичайно, людям, які приходять у ці дні в храм, добре б про це пам’ятати. Чи нагадають їм про це православні родичі, посилаючи їх цього дня в храм, чи прочитають вони про це в книзі, або ще якимсь чином – не знаю.

Але ми знаємо одне – що тим, хто любить Бога, усе сприяє для добра, і людина, яка дійсно хоче знати сенс того, що відбувається в храмі на Страсному тижні, завжди знайде можливість це дізнатися.

Чистий четвер – це саме день чистоти, бо це день братерства, любові, ось цієї пасхальної трапези. Нехай навіть на серці самого Спасителя гіркота, біль і передчуття тривоги, бо Він знає, що буде далі, але Він віддає Свою Любов.

У цей день пасхальної трапези, у день чистоти християни, як і завжди, намагаються підійти до Чаші Господньої з чистими руками, тобто очистити душу в таїнстві сповіді, покаяння. І звичай наводити чистоту і мити квартиру на Чистий четвер – загалом непоганий. Але, намиваючи підлоги, вікна і змітаючи павутиння, все-таки добре б не забути про павутиння в нашій власній душі.

Автор: священик Сергій Круглов

Усе по темі: Великий четвер