Пасха хресна і Пасха воскресіння

Почнемо з того, що Пасха – найдревніше християнське свято. Події хресних страждань, смерті і Воскресіння Господа Ісуса Христа відбуваються в дні Пасхи старозавітної, коли весь ізраїльський народ згадував вихід з єгипетського рабства і дарування свободи.

Слово «пасха» у буквальному розумінні означає «минув, пройшов повз». У першу пасхальну ніч, в Єгипті, Господь, насилаючи покарання єгиптянам, «проходить повз» будинки, одвірки яких були намащені кров’ю жертовного ягняти (див: Вих. 12). Перші християни побачили в старозавітному пасхальному ягняті (агнцеві) прообраз Господа Ісуса Христа: «Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений» (1Кор. 5:7). Для християн Пасха стала святом позбавлення від рабства гріху і смерті. Як ізраїльський народ відзначав свято виходу з Єгипту щорічно, так само і християни стали щорічно прославляти Христа, Який переміг смерть Своїм Воскресінням.

Ймовірно, на зорі християнства склалася і традиція щотижневого прославляння Воскреслого Христа. Як для ізраїльтян субота була священним днем, так само і для християн перший день після суботи став днем радості і урочистості.

У Євангелії від Іоанна ми читаємо, що явлення Воскреслого Христа апостолам сталося ввечері в день Його воскресіння (див: Ін. 20:19), а потім, «через вісім днів», коли учні знову були в домі, і Фома з ними, знову з’явився Воскреслий Господь Ісус, «коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!» (Ін. 20:26). Слова «через вісім днів» мають на увазі, що наступне явлення Господа Ісуса Христа всім апостолам (включаючи відсутнього при першому явленні апостола Фому) сталося через вісім днів після свята юдейської Пасхи, тобто в другу неділю. Знову учні в недільний вечір зібралися разом, і знову Воскреслий Господь вітав їх словами: мир вам! Мабуть, звідси відбувається традиція загальних недільних богослужебних зібрань древніх християн. Таким чином, християнська Пасха набуває двоякого характеру – святкування щорічне і щотижневе. Ця традиція зберігається і до сьогоднішнього дня: деякі пасхальні співи співаються на кожному недільному богослужінні впродовж усього року.

Але повернемося до питання, поставленого на початку статті: що мали на увазі під Пасхою древні християни? Відповідь на це питання міститься в процитованих словах апостола Павла: Пасха – це не лише Воскресіння Христове, це ще і Його заклання – хресні страждання і смерть. Древні літургійні пам’ятники дуже яскраво свідчать про це. Наприклад, у творі «Дидаскалія апостолів» (дидаскалія – «настанова, вчення»), датованому першою половиною III століття, сказано, що святкування Пасхи було триденною урочистістю – з п’ятниці по неділю – і починалося спогадом Страстей Господніх. Пасхальне богослужіння того часу було нічним з читанням Священного Писання і хрещенням оголошених, тобто людей, які повірили в Христа, які саме в день (а вірніше, ніч) Воскресіння Христового омивалися в хрещальній купелі від гріхів і ставали чадами Церкви.

Так для древніх християн Пасха була одночасно Пасхою хресною – спогадом рятівних страждань Христа – і Пасхою воскресіння – спогадом славного Воскресіння Христа з мертвих.

Настанови святих

Цікаво звернутися і до настанов святих про те, що мають робити християни в пасхальні дні окрім загальних богослужінь і молитов.

Святитель Григорій Ніський

Святитель Григорій Ніський (IV століття) описує Пасху як день загального прощення і примирення: «Нині звільняється в’язень; боржнику прощається борг; раб отримує свободу, за благим і людинолюбним закликом Церкви. Якби навіть раб сильно провинився, що не можна ні простити, ні вибачити; і тоді пан його з поваги до дня, що закликає до радості і людинолюбства, приймає знедоленого і осоромленого; бо знає, що в день майбутнього воскресіння, за образом якого ми вшановуємо нинішній день, він і сам матиме потребу в довготерпінні і благості Господа і тому, роблячи милість нині, чекає подяки того дня». Святитель закликає вірних розділити пасхальну радість з іншими людьми. Вірніше, закликає принести, подарувати цю радість людям, які особливо її потребують. Звичайно, реалії, описувані Ніським святителем, відрізняються від сучасних. Але для нас важливий саме сенс його заклику – допомогти тим, хто має потребу, виявити милосердя. Адже кожен з нас має нужду в милосерді Божому, а значить, повинен явити хоч би дещицю милосердя до ближніх. І тоді пасхальна радість буде для нас повною і досконалою.

Автор: священик Василь Куценко