Бог-визволитель

Для нас Пасха – день Воскресіння нашого Господа, але коли Він зібрався зі Своїми учнями на Тайну вечерю, це слово мало інше значення. Це свято було присвячене іншій події – Виходу євреїв з Єгипту. Чому Господь встановлює головне Таїнство Церкви – святу Євхаристію – саме під час святкування Пасхи? Чому Його смерть і Воскресіння здійснюються саме в ці дні? Бо події Виходу є старозавітним прообразом того, що Він здійснює зараз.

У першій з десяти заповідей Бог каже про Себе: «Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства» (Вих. 20:2). Він – Бог-визволитель. Вихід детально описаний у біблійній книзі з такою ж назвою – і в ці пасхальні дні нам варто її перечитати.

Нащадки Авраамові благополучно жили в Єгипті, доки не змінився фараон. Новий правитель став жорстоко утискувати їх і поводитися з ними як з рабами. Як свідчить Писання, «єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт і робили життя їхнє гірким від важкої роботи над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю» (Вих. 1:13-14). Нарешті, фараон повелів вбивати всіх новонароджених хлопчиків-євреїв. Дивним Промислом Божим Мойсей – майбутній Пророк – врятувався від смерті і, коли виріс, був покликаний Богом, щоб вивести народ на свободу. Спочатку фараон з презирством відкидав прохання Мойсея відпустити синів Ізраїльських і тільки ще більше мучив і утискував їх.

Але потім, після десяти грізних знамень, що прийшли на Єгипет, єгиптяни устрашилися і відпустили народ Божий. Бог провів Своїх людей через море, що розступилося, – так, що єгипетська армія, яка погналася за ними, потонула, коли води зімкнулися, – і повів їх через пустелю, живлячи манною і являючи багато чудес.

Перехід євреїв через Червоне море, Іван Айвазовський

Вихід – це дивна історія отримання нового життя. Люди гнані і пригноблені, люди, затоптані на саме дно, знедолені із знедолених, набувають гідності і свободи. Бог заступився за них і визнає їх Своїм народом. Довгі роки рабства кінчилися – люди встають і йдуть назустріч тому майбутньому, яке приготував для них Бог, у ту землю, яку Він їм призначив. Вони роблять це «з поспіхом», як мовиться в Писанні, – не коливаються, не відкладають, а швидко встають і йдуть.

Так, шлях у цю землю нелегкий: люди впадають у маловір’я і нарікання і навіть ниють про те, що в рабстві вони хоч би знали, що завтра їх нагодують. Але вони йдуть з Єгипту – і йдуть в Обітовану (тобто обіцяну Богом) землю. Вони більше ніколи не повернуться в дім рабства.

Але ця велика подія провіщає щось набагато більше. Фізичне звільнення, яке сталося колись у минулому, служить образом духовного звільнення, яке здійснюється і зараз у житті багатьох людей.

Насправді, зовні, фізично людина може бути вільною – але в той же час пов’язана тяжкими кайданами пристрастей і залежностей, прийнятих колись неправильних рішень, провалів і гріхів. Можна вивести людину з рабства – але набагато важче вивести рабство з людини. Більше того, людина може кричати, наполягати на тому, що вже вона – вільна, і перебувати при цьому в самому гіркому поневоленні.

Як сказав Господь: «Істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» (Ін. 8:34-36).

Своєю смертю і Воскресінням Господь Ісус виводить Свій народ з полону гріха і прокляття, провини і страху. Через віру і Хрещення ми помираємо для колишнього життя і воскресаємо до нового. Як пише святий апостол Павло: «Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так i ми в оновленому житті ходити почали» (Рим. 6:4).

Ми встали і пішли з нашого Єгипту, з дому рабства – зі світу пожадливості і жорстокості, ненависті і злості, обману і розпусти, щоб більше ніколи туди не повертатися. Він покликав – і ми встали з поспіхом і пішли. Ми приєдналися до Його народу – святої Церкви. Ми пішли за Господом до того Нового Неба і Нової Землі, які Він нам обіцяв.

Автор: Сергій Худієв