Докір Спасителю

Вхід Христа в Єрусалим, Микола Кошелев

Вхід Господній в Єрусалим. Згадуючи цю подію зазвичай говорять про мінливість натовпу, коли вітальні крики: «Осанна! Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!» (Мф. 21:9), менше ніж за тиждень змінюються на викрик: «Розіпни Його!» (Ін. 19:6).

Проте зараз хотілося пригадати подію, що відбулася безпосередньо після Входу (точніше В’їзду) Господнього в Єрусалим: «І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників» (Мф. 21:12,13). Більш за все, це був другий випадок, коли Христос виганяв торговців з Храму (див. Ін. 2:13-16), і не просто випадок – а прямий виклик тогочасній владі, бо з втратою незалежності в Іудеї залишилася, і то формально, лише релігійна влада. І не тільки кинув виклик, але й підтвердив Свою силу чудесними зціленнями: «І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх» (Мф. 21:14). На це духовенству та книжникам, тогочасній еліті, істеблішменту юдейського суспільства відповісти було просто нічим, тому вони придерлися до Спасителя з вигаданим звинуваченням: «А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять?» (Мф. 21:16,17).

У чому ж вони докоряли Спасителю? – У тому, що діти проголошували Ісуса Месією. Як вам? Вони докоряли не в тому, що Христос сам заявив про Свою Месіанську, тобто Царську гідність, Своїм урочистим В’їздом в Єрусалим, а також численними дивами, а в тому, що діти віддавали Ісусу належну Йому хвалу. Діти, які сприймали дива, які відбувалися навколо них, саме як дива. Дива, які духовенство та книжники з фарисеями, намагалися просто не помічати. Дійсно справдилися слова з Христової притчі: «Хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:31). Воскресіння з мертвих Лазаря, численних зцілень було не достатньо для релігійних скептиків, щоб повірити в очевидний факт, який був вірно сприйнятий дітьми: Ісус з Назарету – це довгоочікуваний Месія.

Хоча так, адже діти, простий люд не знали, «що пророк з Галилеї не приходить» (Ін. 7:52), вони просто вірили тому, що бачили на власні очі: «Коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому» (Ін. 10:38). Релігійні переконання, а вірніше побоювання втратити владу, а також заздрість і уражена гординя зашкодили тодішній юдейській еліті (окрім незначної її частини) визнати в Теслі з Назарету довгоочікуваного Месію. Хоча, по правді кажучи, вони Месію особливо не чекали, задовольняючись наявним станом речей. Напевно, це була основна причина, чому багато юдеїв відкинули Ісуса, так само як і сьогодні багато людей Його відкидають.

«Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (Ін. 3:19), – занадто Ісус незручний для багатьох, тому легше Його відкинути, зневажити, убити, ніж покаятися і прийняти Його як Спасителя, «Господа і Бога» свого (див. Ін. 20:28).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)