Чому люди глухі до Божих слів?

Ця історія трапилась з видатним лондонським проповідником ХІХ ст. Чарльзом Спердженом.

Якось один слухач попросив  пояснити якийсь текст з Біблії:

– Знаєте, мене дуже турбує це місце, бо я його не розумію.

– Мене набагато більше турбують ті місця в Біблії, які я добре розумію, – відповів Сперджен.

Цей випадок у повній мірі ілюструє ситуацію, що склалася навколо притчі Христової про Страшний Суд. Але якщо бути точним, це навіть і не притча, а опис судового процесу, який буде здійснений над кожним з нас. Так що немає тут жодного прихованого змісту, усе сказано вкрай стисло і ясно. Так що ж заважає нам виконувати слова, сказані Христом?

Як підсудні, що опинилися ліворуч від Судді, так і більшість з нас, не бачать нужди, горя ближніх, що звісно не заважає вважати себе цілком пристойними людьми за відомим виразом: «Не краду, нікого не вбив», дехто додасть: «Не п’ю, не курю». Ніби критерії доступу до Царства Небесного визначаємо ми самі. Але суть не в тому.

Чому ми не чуємо слів Христових, а якщо чуємо, то чому не виконуємо, а якщо виконуємо, то чому з такими зусиллями, з такою неохотою?

Уся річ у тім, що більшість людей, які вважають, що вони вірять у Бога, мають на увазі, що вірять у Його існування, але це зовсім не означає, що вони довіряють Йому. А якщо немає довіри Богові, то Його слова людина буде сприймати не як заклик для дій з метою преображення цього світу (що, ясна річ, вимагає певних, а деколи і значних зусиль), а лише, як гарні, приємні слова, які ми часто кажемо навіть малознайомим людям. І робимо ми це не через приязнь до певної людини, а через те, що так прийнято, не більше того. Як мовиться, це нас не до чого не зобов’язує.

Те саме можна сказати про стосунки багатьох людей з Богом: вони можуть вважати себе цілком порядними, пристойними людьми, декларувати свою віру в Бога, але попри це залишатися глухими до Його слів, байдужими до чужого горя. Результат такого життя нам відомий з Христової розповіді про Страшний суд.

Що тут скажеш? Є вагома причина перевірити свої стосунки з Богом: чи довіряємо Йому ми, чи ні? Чи чуємо Його слова, які Він промовляє зі сторінок Біблії?

До цього лише залишилося додати слова апостола Павла: «Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою» (Гал. 6:10), – завдяки цьому, ми можемо бути в якійсь мірі впевненими, що не залишимось глухими до Божих слів.

Редакція сайту


Ваш коментар: