“Він воскрес!”

Воскресіння Христове (Мк. 16:1-8)

У нинішньому євангельському фрагменті – про прихід жінок-мироносиць до порожньої гробниці і про явлення їм ангела – ми читаємо приблизно те саме, що і в паралельних місцях в інших євангелістів (Мф. 28:1-8; Лк. 24:1-11; Ін. 20:1,2). Проте тут є одна деталь, на яку хотілося б звернути увагу. Це – слова ангела. Він каже жінкам: “Скажіть ученикам Його і Петрові” (Мк. 16:7).

Як бачимо, Петро виявляється тут виділеним, протиставленим іншим учням, апостолам. Чому так? Відповіді, видно, тут може бути дві. Або Петро ставиться ангелом вище за учнів (але тоді було б логічне назвати його першим, як це завжди робиться при перерахуванні апостолів – див., наприклад, Мк. 3:13-19); або, навпаки, Петро ставиться нижче, поза числом учнів.

Очевидно, останнє припущення ґрунтовніше. По-перше, ми знаємо, що Петро відрікся від Учителя (Мф. 26:69-75; Мк. 14:66-72; Лк. 22:54-62; Ін. 18:15-27) – і, отже, більше не міг називатися Його учнем, хоча він і не поступив як Іуда, але, навпаки, розкаявшись, знайшов у собі сили залишатися разом з іншими апостолами. По-друге, характерно, що ангел особливо згадує Петра лише в Євангелії від Марка – адже це Євангеліє нерідко називали Петровим, оскільки, за переказами, Марко записав усну проповідь Петра (у стислому, енергійному стилі Марка ми можемо відчути палку і поривчасту натуру Петра). Мабуть, Петро визнав за потрібне не лише розповісти про своє падіння, що зробили також інші євангелісти, але і підкреслити свою відокремленість від учнів, яка була здолана лише самим Христом.

* * *

Власне кажучи, на цьому Євангеліє від Марка закінчується – навіть, правильніше сказати, обривається. Так, у 16 розділі Євангелія від Марка 20 віршів, а не 8, але вірші 9-20 більш за все не належать самому євангелістові: про це свідчить і текстологія, і стилістика; до того ж, окрім Мк. 16:9-20 відоме і друге, коротке, закінчення книги – але і його приналежність Марку практично неймовірна.

Деякі коментатори припускають, що така раптова кінцівка входила в задум автора. Але все таки це навряд. Дозволю собі процитувати Н.Т. Райта (народ. 1945) – англіканського єпископа, провідного фахівця з Нового Завіту: “Набагато вірогідніше, що він (тобто Марко) все-таки написав кінцівку – про те, як жінки розповіли все учням, і ті пішли до гробниці, а потім (судячи за віршами 14:28 і 16:7, у Галилеї) вони знову зустріли Ісуса. Думаю, на завершенні книги Ісус завіряв учнів у тому, що Він знову живе, хоча і оновленим, але тілесним життям, а також покладав на них місію, яку їм належало віднині виконувати (13:10, 14:9). Кінцівка книги могла бути досить короткою, але вона дуже істотна, оскільки закінчення завжди зводить воєдино всі намічені в книзі теми”.

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)