“Господь мій і Бог мій!”

Запевнення апостола Фоми, Бенджамін Вест

Ісус з’являється Своїм учням (Ін. 20:19-30)

Так, Фома, ймовірно, був скептиком і песимістом. Варто лише згадати його репліку, яку наводить євангеліст Іоанн: коли Ісус вирішив йти до Лазаря, щоб “розбудити його”, а учні стали Його відмовляти (як ми знаємо, безуспішно), Фома вимовив з похмурою рішучістю: “Ходімо й ми і помремо з Ним” (Ін.11:16). Він не був байдужою і цинічною людиною – ні, він, можна припустити, був людиною дуже виваженою.

Фома не був з числа тих, хто зосереджений на емоціях; він боявся обманутися. Він віддавав перевагу невірі над легковір’ям. І от коли він побачив Ісуса, коли він переконався в істинності воскресіння свого Учителя, тоді він вимовляє слова, яких ми не бачимо більше ніде в Євангелії, – ні в Іоанна, ні в інших євангелістів: “Господь мій і Бог мій!” (Ін. 20:28). Апостоли та інші люди, які повірили в Ісуса як у Месію, називали Його Господом, Сином Божим, Христом (тобто Помазаником, Месією) – але один лише Фома прямо сповідував Божество свого Учителя. Дійсно прекрасна така невіра, яка відкриває і самому Фомі, і нам божественність Ісуса!

У відповідь на це визнання, на це сповідання віри Спаситель вимовляє наступні слова (вони стали приказкою): “Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували” (Ін. 20:29). Тут зазвичай убачають легкий докір на адресу Фоми з боку Ісуса. Але інші учні не вище і не краще за Фому в цьому відношенні: вони так само побачили – і увірували. У словах Христових можна швидше побачити підбадьорення нам – які не бачили, але повірили.

Підбадьорення – і в той же час застереження. Як може увірувати людина, яка не бачила Христа? Розпитайте своїх знайомих – кожен розповість свою історію. Буває так, що сам Бог приводить людину до Себе – через вдумливе читання Писання, через пошук відповідей на питання про сенс життя, про призначення людини. Але важливу роль тут грають християни, яких людина, яка шукає Бога, зустрічає на своєму шляху. І тому на нас лежить чимала відповідальність: наші невіруючі друзі і родичі, близькі і далекі від нас люди – вони не можуть побачити Христа на власні очі, але вони можуть побачити нас. І бачачи нас, вони повинні побачити Христа. У цьому наше завдання, у цьому наша місія: не відвернути людину від Бога своєю злістю і розбещеністю, але явити їй Христа самим своїм життям. З Божою допомогою ця місія цілком здійснима, і для неї не треба ні грошей, ні засідань, ні планування на п’ять років вперед. Будемо жити свято – і тим самим світитимемо нашим ближнім!

Автор: священик Федір Людоговський (з циклу: Роздуми над євангельськими читаннями)