Бог і земні події

Люди часто задаються питанням: “Куди Бог дивиться на беззаконня, що кояться навколо? Де Він? Чому Він нічого не робить”. Багато людей сумніваються в існуванні Творця через той факт, якщо б насправді був Бог, Він не допустив би такого, Він би припинив це зло, Він не дав би йому статися.

Тут виникає зустрічне питання. А звідки ми знаємо, що Бог не втручається в хід подій земної історії, чому Він не відвертає зла? Адже ми знаємо лише про те зло, що сталося, а про яке не сталося звідки нам знати?

Здається мені, якщо б Господь не стримував людей, людство знищило себе задовго до Потопу. Достатньо пригадати історію про Каїна та Авеля: усього буквально кілька людей на планеті – а вже пролилася людська кров. Ну і скажіть, що Богу з нами після цього робити, враховуючи, що Він поважає свободу нашого вибору? Хіба що не давати проявлятися людському злу в повну силу, і закликати людей одуматися, що і робиться на протязі всієї людської історії. Деколи, правда, Господь мусить втручатися в людську історію явним чином, посилаючи стихійні лиха, які нищать суцільні міста, а то і народи (варто пригадати Содом і Гоморру). Напевно в таких випадках людське зло переходить всякий край.

Не вірне і людське твердження, ніби Богу байдуже до того, що робиться на земній кулі. Якщо б це було так – Бог би не втілювався і не приходив на землю, хоча наперед знав, що на Нього чекає тут.

Дбає про людський рід Бог і до теперішнього часу, пообіцявши робити це до кінця часів: “Я з вами по всі дні, до кінця віку” (Мф. 28:20). Наприкінці ж людської історії “Він  [Христос] передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній же ворог знищиться – смерть” (1Кор. 15:24-26). “І витре Бог усяку сльозу з очей” (Одкр. 7:17) – такий фінал людства передбачений тим, хто буде вірити в це. Це не просто втішливі слова. Це обітниці, що підкріплені Божим авторитетом, але саме від нас залежить прийняти їх або далі скаржитися на долю, чи навіть оспорювати існування Творця.

Автор: Михайло Лукін