Чи хочеш бути здоровим?…

«Був чоловік, який хворів тридцять вісім років. Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?» (Ін. 5:5,6), – здається, що за дивне запитання? Хто не хоче бути здоровим? Проте не все так просто, як може здатися з першого погляду, бо Ісус «знав усіх; і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині» (Ін. 2:24,25).

Через це Христос і запитав розслабленого, чи хоче він бути здоровим, адже люди звикають до всього, зокрема і поганого у своєму житті. При чому можуть звикнути до такої міри, що не готові з тим поганим розстатися, вони немов розчиняються в ньому. Цей факт прекрасно ілюструє людська звичка до гріха: людина навіть може розуміти, що гріх буквально нищить її, проте… часто не хоче нічого з того приводу робити, тобто виправлятися, навертатися від справ темряви до світла.

«Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі» (Ін. 3:19,20). Тому, щоб там не казали люди, справи мають величезне значення для духовного розвитку людини, її стосунків з Творцем.

Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого (Ін. 5:14), – явний натяк на те, що причиною хвороби щойно зціленого чоловіка стали його гріхи. Які? – Біблія на це запитання не дає чіткої відповіді, проте наступні дії колишнього хворого (проте колишнього – тільки в тілесному плані, бо той чоловік, як підтвердять його наступні вчинки, залишився хворим душевно) можуть наштовхнути на думку, що він був зрадником: після згаданого Ісусового попередження (Ін. 5:14), він «пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу» (Ін. 5:15,16).

Наразити на смертельну небезпеку людину, яка щойно зцілила тебе, – такий вчинок як зрадою по-іншому не назвеш. Що ж змусило цього чоловіка вчинити так? – Достеменно це відомо лише Богові, цілком можливо, що колишній розслаблений навіть сам не зміг відповісти на це запитання, як не зміг усвідомити причину своїх негараздів.

А для того, щоб зрозуміти істинні, глибини причини своїх нещасть, вкрай необхідне розуміння, що досить часто причиною наших проблем є наші власні гріхи (звісно, це не скасовує того факту, що ми всі разом пожинаємо наслідки гріхів всього людства). Проте такого усвідомлення замало: має бути жаль за скоєне та намір не чинити цього в майбутньому (принаймні намагатися), якщо ж після цього всього людина звертається за допомогою до Господа – це і є справжнім покаянням, переміною життя.

Без цих складових: усвідомлення своєї гріховності, жалю за скоєне, щирого наміру виправитися та прохання-молитви до Бога, покаяння, точніше стан, який прийнято називати покаянням, не набуде свого справжнього, біблійного сенсу, і людина залишиться зі своїми старими гріхами та пристрастями, як це і сталося у випадку із зціленим розслабленим.

І тут мимоволі спадає думка, що часто Господь допускає хвороби в людському житті, щоб з нами «не сталося чого гіршого…».

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)