Що таке піст?

Піст древнє-єврейською називається словом “цом”. Пости існують, по суті, в усіх релігіях світу і являють собою релігійні заборони чи обмеження на вживання певної їжі чи питва. Релігійно-моральне призначення посту полягає в тому, щоб досягти перемоги духовно-морального початку над чуттєвим, духу над гріховною і хтивою плоттю. Тобто піст являє собою такі дії, які допомагають людині досягти очищення її душі, допомагають піднести свій духовний початок над тілесним, допомагають пересилити свої тілесні бажання і помисли та підпорядкувати гріховну тілесну природу розуму і світлому духовному початку. За допомогою посту людина очищається духовно і наближається до Бога, оскільки правильне виконання посту завжди супроводжується молитвою і покаянням у своїх гріхах.

Сучасне православне богослов’я розглядає піст як один з дієвих засобів психологічного впливу на духовну природу людини, що сприяє очищенню і оновленню людської душі. У древніх євреїв пости застосовувалися дуже часто під час значних лих або якоїсь небезпеки. В Ізраїлі піст розглядався як релігійний обов’язок віруючих, що проявляється в повному чи частковому утриманні від будь-якої (чи певної) їжі і питва, з молитвами і принесенням жертв Богові. “Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом” (Суд. 20:26).

З прадавніх часів піст дотримувався і приватними особами перед виконанням ними особливо важливої справи, коли людина з постом і молитвою зверталася за допомогою до Бога. Наприклад, постив Мойсей на горі Синайській під час ухвалення Законів Завіту від Бога. “І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив” (Вих. 34:28). Постив і Сам Господь, Ісус Христос, перш ніж вступити на шлях Свого громадського служіння. “І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів” (Мф. 4:2). Постили древні євреї і тоді, коли з ними відбувалося якесь нещастя, або коли вони дізнавалися якоїсь поганої звістки. Наприклад, постив цар Давид, коли дізнався про смерть царя Саула. “І ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула” (2Цар. 1:12).

У древні часи до постів прибігали в усіх значних подіях життя. Наприклад, ниневитяни постили після проповіді пророка Іони, яка своїм змістом потрясла їх. “І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого” (Іон. 3:5). Піст був відомий і широко застосовувався ще із старозавітних часів.

У християнстві піст виник з появою першої церкви, на підставі прикладу, даного людям Самим Ісусом Христом. “І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів” (Мф. 4:2). А також прикладу, даного нам святими апостолами. “Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх” (Діян. 13:3). “Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого ті увірували” (Діян. 14:23).

Згідно з повідомленнями прадавніх церковних письменників, таких як Іполит, Тертуліан, Єпіфаній, Августин, Ієронім, за часів заснування першої християнської церкви апостолами в практику богослужіння був введений перший піст, що тривав сорок днів. Як приклад для встановлення першого в християнстві посту, апостоли використовували піст Мойсея (див. Вих. 34:28), Іллі: “І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива” (3Цар. 19:8) і Самого Ісуса Христа (див. Мф. 4:2). З тих прадавніх пір і понині в християнстві існують різні пости, що мають свою класифікацію, обрядовість і специфіку дотримання.

За матеріалами сайту azbyka.ru