Далекий горизонт

У Євангельській розповіді про зцілення сліпонародженого учні запитують: «Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?» і Господь відповідає: «Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін. 9:2,3). Учні запитують «за що», Господь відповідає на питання «для чого».

Люди завжди намагаються зрозуміти сенс того, що відбувається – і, особливо, сенс страждання. Вони вибудовують просту аналогію – ми самі спричиняємо страждання іншим, коли хочемо покарати їх. Лиходія страчують, бо він на те заслужив. Дітей карають, щоб змусити їх поводитися добре. Отже, страждання людей можна пояснити Божим покаранням – Бог вирішив покарати винних або напоумити безчинних. Не можна сказати, що це зовсім невірно; пророки прямо проголошували, що страждання, які спіткали народ Божий, є покаранням за гріхи. Але це пояснення не універсальне – принаймні, у багатьох випадках воно не підходить.

Для Ісусових сучасників, зокрема для учнів, страждання сліпонародженого – явний знак Божого неблаговоління. Цей чоловік чимось образив Бога і покараний. Звичайно, це викликає певну проблему – адже він не осліпнув після якогось свого гріха, а народився сліпим. Може, він згрішив у материній утробі? (деякі рабини припускали таку можливість). Може, згрішив не він, а його батьки? Це питання – «за що?» ставиться досі, і люди відповідають на нього по-різному.

Деякі вірять у карму і реінкарнацію – можливо, у минулому житті сліпонароджений був лиходієм і осліпив іншу людину, а в цьому житті змушений спокутувати свої гріхи. Але це викликає ще більше запитань – якщо в сліпонародженого немає анінайменшої пам’яті про те, що він зробив у передбачуваних минулих життях, то що взагалі зв’язує його з цим минулим лиходієм, за гріхи якого він, імовірно, страждає?

Але Біблії – і Старому Завіту, і вченню Господа Ісуса – ідея реінкарнації абсолютно чужа. Але за що ж тоді покарана ця людина? Вслухаємося у відповідь Господню: «Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін. 9:3)

Сліпота цієї людини – взагалі не покарання за її особисті гріхи – або гріхи її батьків. Не знак того, що Бог прогнівався на цю людину або відкинув її. Не прояв засудження чи прокляття.

Це настільки несподівана думка, що її важко прийняти не лише людям того часу, але, нерідко, і нам. Те, що ми сприймаємо як безперечне лихо, нещастя, неповноцінність, тяжке позбавлення – далеко не завжди знак Божого покарання. Благополуччя, багатство і здоров’я – далеко не завжди знак Його благовоління. Навпаки, те, що в земному плані виглядає неповноцінністю, може бути знаком особливого Божого обрання – «щоб відкрилися на ньому діла Божі».

Христос зціляє сліпого, Ель Греко

Сліпота цієї людини – не кара від Бога-карателя, а частина задуму Божого. Задуму, який набагато, набагато більше ніж усе, про що могли помислити учні. Вони не могли знати, що ця історія про сліпонародженого буде віками читатися в церквах по всьому світу, що сьогодні вона послужить нашій настанові і спасінню – їх горизонт тоді був не дуже великий. Ми живемо майже два тисячоліття потому, і наш горизонт, звичайно, ширше – ми знаємо, як над цією подією роздумували багато поколінь християн. Але він все одно набагато вужчий за те, що замислив Бог.

Будь-яка проста відповідь – «ця людина сліпа, бо її батьки згрішили» – була би хибною, бо знаходиться усередині того вузького горизонту, в якому ми ставимо це питання. Дуже багато подій, починаючи з Адамового падіння, призвело до цієї сліпоти. І дуже багато майбутніх подій, які вплинуть на життя безлічі людей, є – і ще будуть – результатом того, що Господь зцілив цю людину.

Будь-який опис причин і наслідків цієї історії торкнувся б усіх куточків всесвіту – бо в рамках промислу Божого все є єдиним цілим.

Ми можемо знати, що в рамках цього промислу всі події мають свій сенс, усе пов’язане з усім, усе вплетене в тканину історії спасіння – але цей сенс просто не помістився б у наших маленьких головах.

Тому для нас залишається таємницею, чому ця людина народилася сліпою. І нам не варто допускатися припущень – «а от за такі гріхи». Ми не знаємо того, чого ми не знаємо, і нам краще змиритися з цим.

Але нам сказано, для чого це – щоб відкрилися діла Божі, щоб Христос був явлений як Світло Світу.

І ця євангельська розповідь прямо стосується нас. Ми не знаємо, чому відбувається те або інше, люди благоденствують або страждають, і нам краще не намагатися шукати простих пояснень – «а от гаманця ти загубила через те, що цього дня зранку не помолилася». Ми знаємо, що робити в цій ситуації – служити Богу і прославляти Його. Терпінням, якщо терпіти доводиться нам. Милосердям, якщо терплять інші.

Автор: Сергій Худієв