Про диво і суд

Історія сліпонародженого – це історія дива, віри, невіри і суду. Ми бачимо сліпого, і учні запитують: за що йому це? Господь відповідає: ні за що, а для чого. Люди вважають, що нещастя завжди посилаються в покарання від Бога; ця людина прогнівала Бога – і от, Бог зробив її сліпою. Але Господь каже: ні, це не так, це не для того, щоб на цій людині явився гнів Божий, але для того, щоб на ній відкрилося спасіння.

Люди – і в I столітті і зараз – бачать Бога як Когось, Хто насилає нещастя, тоді як Бог – це Той, Хто рятує нас від нещасть, які увійшли до світу через спротив Його волі. Світ глибоко ушкоджений гріхом. Деякі люди народжуються сліпими. Бог приходить у цей світ, щоб врятувати і зцілити. І Бог перетворює це тяжке становище людини на її спасіння: та отримує зцілення, але головне – вона набуває віри.

Ця віра виглядає особливо контрастно на тлі віри фарисеїв, які наполегливо відмовляються визнати очевидне. Ми бачимо, як люди благополучні, упевнені, добре влаштовані і шановані в суспільстві, виявляються скинутими через свою невіру, а людина із самого соціального дна – безпорадний жебрак – набуває спасіння. Як каже Пресвята Богородиця, Бог «скинув сильних з престолів і підніс смиренних; голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим» (Лк. 1:52,53).

Думка про те, що Бог підносить смиренних і скидає гордих, повторюється в Писанні постійно, як музична тема в симфонії. Чому?

Бо смиренні – жалюгідні, принижені, розбиті, нещасні – дають себе врятувати. А ті, хто вважає, що в них все гаразд – не дають. І причини невіри лежать у волі, а не в розумі.

Про відомого філософа і палкого атеїста Бертрана Расела розповідають, що, коли він був вже дуже старий і близький до смерті, у нього запитали, якщо померши, він виявить, що Бог все-таки є, що він скаже у своє виправдання? «Недостатньо даних… Ти дав мені недостатньо даних», – відповів Расел.

Багатьом ця відповідь здається дотепною. Іноді люди кажуть: якщо Бог хоче, щоб в Нього вірували, чому Він не творить дива частіше? Чому б Йому не засвідчити невірів у Своєму бутті якимись чарівними знаменнями?

І Євангеліє – зокрема, у цьому оповіданні про зцілення сліпонародженого – показує чому.

Сліпонароджений перед фарисеями, Джеймс Тіссо

Бог надає фарисеям достатньо даних. Відбувається явне диво. Більше того, відбувається явне знамення, що вказує на настання месіанської ери, на те, що передбачений пророками Спаситель вже прийшов, що Він серед Свого народу. Фарисеї, як фахівці в Писанні, не могли не знати численних пророцтв: «І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих. І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля» (Іс. 29:18,19), «Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються» (Іс. 35:5).

Згідно з Писанням, Той, Хто відкриває очі сліпим – Бог: «Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників» (Пс. 145:8). Але ми бачимо реакцію фарисеїв: вони не вірять свідоцтву зціленого, вимагають свідоцтва його батьків, насідають на зціленого з питаннями і знову не вірять його відповідям. Практично на їх власних очах відбулося диво, передбачене в добре відомих для них пророцтвах, – і вони кажуть «ні».

Чи є в цьому щось психологічно неймовірне? Навпаки, це звичайна справа: люди схильні вірити самим диким небилицям, якщо вони добре вписуються в їх картину світу, і не вірити власним очам, якщо те, що вони бачать, їх не влаштовує. Це добровільна, навмисна сліпота.

І тому диво неминуче означає суд: воно змушує людину визначитися, прийняти рішення. Після зустрічі з Божим дивом ніхто не може жити так, як раніше; людина чи стає віруючою – як зцілений – чи остаточно закривається в запеклій невірі. Як каже Господь: «На суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими» (Ін. 9:39).

Бог часто відмовляється явити диво невіруючим або маловірам саме з милості. Чим більше явні знамення Божої присутності людина відкидає, тим далі вона йде в пітьму – до точки повного неповернення.

Тому так важливо шукати не дива, а зору, розплющених очей і відкритого серця – серця, здатного бачити істину Євангелія і відгукуватися на цю істину покаянням і вірою.

Автор: Сергій Худієв