Користь скорбот

Христос і Самарянка, Фердинанд Георг Вальдмюллер

– Іди поклич чоловіка свого і приходь сюди

– Не маю я чоловіка

– Правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. (Ін. 4:16-18)

Якби не ті п’ять колишніх чоловіків, якби не той, як би сьогодні б сказали, «співмешканець», якби на засудження оточення, то навряд чи пішла та Самарянка до криниці Якова «близько шостої години» (Ін. 4:6), тобто о 12 годині дня нашим часом. Саме вищезгадані обставини змусили цю жінку йти за водою в саму спеку, якщо б не вони, то їй би не судилося б зустрітися з Христом сам-на-сам, щоб після короткої розмови з Ним проголосити для себе, для оточуючих, для наступних поколінь, що читатимуть ці євангельські рядки, неперевершену істину: «Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?» (Ін. 4:29)

– Чи не Він Христос? – для цієї колись нещасної, а тепер блаженної жінки, це не було запитанням, це стало істиною, найреальнішим фактом в її житті, як невдовзі це стало реальністю для її іноплемінників: «Самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос» (Ін. 4:42).

Якби не вроджена сліпота, тоді б не відбулася зустріч сліпця із Спасителем, Господь би не помазав йому очі сумішшю зі слини, і не сказав: «Іди, вмийся у купальні Силоам» (Ін. 9:7). Ну, а далі сліпець не визнав би в Ісусі Сина Божого і не «поклонився Йому» (Ін. 9:38).

У цих двох євангельських випадках, попри їх відмінності, які прямо впадають у вічі (можна збитися з рахунку перераховуючи їх), є кілька суттєвих подібностей. І це не тільки визнання в Ісусі Сина Божого, довгоочікуваного Месії. Є ще одна риса, яка явно проглядає в характері Самарянки та сліпонародженого – це покора, через яку обидва біблійних героя (хіба вони могли навіть припустити, що через тисячоліття, у невідомих країнах їх обох будуть ставити в приклад!) не розчарувалися в чоловіках (Самарянка) та в людстві в цілому (у випадку сліпонародженого).

Адже Самарянка через весь біль, який спричинили їй чоловіки, адже в ті часи ініціатором розлучення міг бути  виключно чоловік, фактично власністю якого була жінка, все таки заговорила з Незнайомцем, Який був до того ж з ворожого племені. Саме покора не дала відразу відкинути чи щось зневажливо відповісти Подорожньому.

Нелегка доля випала і сліпонародженому, як у ті часи, так і в сьогоднішні, більш «гуманні», сліпим часто буває непереливки від оточення, проте цей чоловік не розчарувався, не втратив віру в людство, тому і виконав Христовий наказ: піти і вмитися в купальні Силоам. І «пішов і вмився, і прийшов зрячим» (Ін. 9:7).

«Багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діян. 14:22), – цей біблійний принцип багатьом не до вподоби, проте зважаючи на вищенаведені біблійні приклади стає зрозумілим, що цей принцип вірний і дуже дієвий, втім, як і вся Біблія (див. Євр. 4:12).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)