Де ж нині преображене тіло Господнє?

Тема Вознесіння погранична для нашої свідомості. За гранню смерті, Вознесіння і Преображення лежить світ, який не описується нашою мовою, і тому писати і думати про світ Горній важко. Нам потрібні труд і допомога.

У Вознесінні ми як ніколи близько підходимо до таємниці світоустрою і конструкції Божого світу.

Для того, щоб відкрилися Божі таємниці, треба знати Його. А Він пізнається як раціональним, так і містичним чином. Знання, що надається Богом, минає наш слабкий пізнавальний апарат і відкривається в аскезі. Аскеза культивується у відлюдництві і монастирях.

Час синтезу аскези і богопізнання, здається, пішов навіки. З наших монастирів аскеза втекла під натиском турбот про будівництво, сільськогосподарські угіддя, про гроші і єпархіальну метушню. Богослов’я перемістилося в бібліотеки і потекло руслом, придуманому ученими інших світських наук, – потоком пішли курсові, реферати, кандидатські і докторські роботи.

Проте в нас є досвід Церкви і допомога Неба.

Потрудитися в розумінні ми повинні самі, а допоможе нам Бог і ангели – ті, хто постійно проживає у світі Горньому.

Уроки ангелів

Ангели почали першими уроки Воскресіння і Вознесіння.

До гробу прийшли жінки та побачили всередині його юнаків-ангелів, які сиділи на камені. Сиділи на тому камені, на якому лежав Христос.

Ангели, не встаючи поспілкувалися з учнями Христовими: “І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути” (Лк. 24:3-7).

Другий випадок – Вознесіння. Христос піднімається в повітря і поступово зникає, розчиняючись у небі. Тут ангели звертаються до апостолів, явно не без іронії.

Вознесіння, Доссо Доссі

І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі і сказали: “Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо”” (Діян. 1:10,11).

Насправді, чому вони стояли, роззявивши рота, і дивилися на небо? Що це за Боже небо? Чому Христос не просто зник, а саме піднявся? Що це за світ, в якому перебуває Ісус і куди ми йдемо?

Образ Бога на хмарі усипляє душу

Раніше можна було уявити собі, що Бог живе на небі і сидить на хмарі. У багатьох наших церквах так і намальовано. Сивий дід виглядає із хмари і, розкривши руки, дивиться на нас. А ми стоїмо і дивимося вгору, і просимо в цього небесного патріарха чогось нам потрібного.

Маючи на увазі таке жахливе спрощення уявлення про Бога, можна зрозуміти, як і чому араби заразили християнський світ іконоборством. Насправді, хмари виявилися не заселеними. Усі, хто літав, знають – на високих хмарах немає навіть птахів. І справді, на іконах зовсім не те, що є в горньому світі.

Ці примітивні образи дуже сильно спрощують реальність, дають їй сурогат, скуштувавши який, душа заспокоюється. Вони просто можуть приспати душу і збрехати їй про світ.

Але що ж там насправді?

За ці дві тисячі років ніхто напевно так і не відповів, куди ж піднімався Христос цього дня.

На висоті п’ять кілометрів вже дуже холодно і дме сильний вітер. А в стратосфері вже немає життя. У відкритому космосі вакуум і клітини людського тіла просто вибухнуть і перетворяться на кристали льоду. Адже в Христа була звичайна тепла людська плоть.

Як же все це об’єднується в єдиний Образ?

Невідомо чим займається Його двійник

Вознесіння, Джакомо Каведоне

Є Трійця. У ній присутня іпостась Другої Особи. І десь невідомо чим займається Її двійник, у вигляді тілесного Христа, Котрий утілився наполовину. Як це Особа Трійці і той Христос, Якого ми знаємо, разом ділять існування?

Де ж нині преображене тіло Господнє, якому потрібні світло, вода, тепло, живлення, одяг і навіть гребінець? Де, де Мати Його і святі Ілля та Енох?

Ще в давнину Церква не дозволила думати, що Христос скинув тіло, як старий одяг, і повернувся у Своє природне іпостасне існування, яким воно було до Різдва.

Григорій Богослов стверджує, що анафемі підлягає той, хто каже, що Христос “нині стягнув із Себе плоть”.

Афінагор вважає, що вони будуть і як би тіла: не як тіла, але і не безтілесні, оскільки їх матимуть. Отже:

  1. Воно не залишене і не відкладене Ним десь у космічному просторі.
  2. Воно не розклалося, не розчинилося.
  3. Господь з’явиться у Своєму тілі людському, сприйнятому Ним.
  4. Тіло Його преображене.

Якщо Христос обернеться “боком”, ми Його не побачимо

У всіх речей є різні сторони, як, наприклад, у монітора. Збоку нічого особливого не видно. Ззаду дроти і щілини. А спереду – екран і на ньому інформація. Так і світ. У своїй повноті він багатогранний. Ми можемо сприймати тільки якусь частину. Наш погляд сприймає нікчемну частину спектру інформації.

Так і природа Божества багатогранна і повністю нами не уловима. Тоді очевидно, що певна “тілесність” Христова має виміри, недоступні нам. Тобто, якщо Він просто обернеться “боком”, то ми Його не побачимо.

Демонстрацією багатогранності тілесної природи Христа стало Преображення, де Він показав невидиму частину Своєї небесної природи. Те ж тіло, але була показана та його сторона, яку ми зазвичай не бачимо.

У Біблії є слова про те, що небо – це підніжжя Престолу Божого. І земля – підніжжя ніг Його (Іс. 66:1). Ногою ж Божою названа свята Його плоть.

Григорію Паламі було відкрито, що у світі присутній Бог, але не всією Своєю істотою, а тільки частиною у вигляді благодаті. Благодать не є ні божественною енергією, ні чимось відмінним від Нього, а безпосередньо Його частиною.

Автор: священик Костянтин Камишанов