Надія на краще

Запевнення апостола Фоми, Олександр Біда

– Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.

– Господь мій і Бог мій! (Ін. 20:28,29)

Ця розмова сталася між Ісусом Христом і Його апостолом, який ввійшов в історію під ім’ям Фома Невіруючий.

Проте цікаво, а чи багато людей, які вважають себе віруючими, зможуть визнати вслід за Фомою Ісуса Христа своїм Господом і Богом. Тільки не поспішайте з відповіддю, краще подумайте над тим, який сенс люди зазвичай вкладають у слова «Бог», «Господь», «Син Божий». Поспостерігайте за оточуючими (спостерігати особисто за собою спочатку навряд чи вийде): що означають для них ці слова, як вони ними послуговуються в житті. Якщо ви сумлінно поставитися до цього, то більш за все будете неприємні вражені – більшість людей, які вважають себе віруючими, тобто припускають існування Творця-Бога, насправді нічого достеменного про Нього не знають чи притримуються найчастіше поганських уявлень про Нього.

Але це півбіди, вся біда в тому, що особа Бога людей взагалі мало цікавить. Їх що і цікавить у Ньому, так це матеріальні блага, які Він може подати, проте чомусь з цим зволікає. Те ж, що люди вже зараз мають, вони і так вважають своєю власністю і не бачать у цьому ласки Божої, і тому не вважають що за це треба дякувати. А відсутність вдячності робить людину нещасною, за що вона часто нарікає на долю, оточення, навіть згадує Бога, проте ніколи не бачить основної причини своїх негараздів – самої себе. Проте досить з цим, краще повернутися до питання, що означають особисто для нас слова: «Бог», «Господь»?

Та зазвичай нічого не значать. Найчастіше, будемо хоча б на мить чесними, принаймні перед самими собою, ці слова ми вживаємо марно, для зв’язування слів у реченнях. Хіба не так? Поспостерігайте за оточенням, а потім порівняйте отриманий результат з власною поведінкою. Напевно, все це вас вразить. У більшості людей немає жодного діла до Бога, принаймні, поки в них усе гаразд: «Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав» (Ін. 1:9,10). Для більшості людей їх сіре, буденне життя є цікавішим, кращим, ніж пошук Бога… точніше навіть не Бога, а віра (точніше надія, віра приходить згодом) у те, що окрім цієї сірої буденності у світі є щось світле, прекрасне, не скороминуче. По-справжньому реальне, а не підробки, які пропонує світ. Ця віра (надія) у це світле, добре і приводить нас до Бога: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12,13).

Але це вже зовсім інша історія.

Редакція сайту


Ваш коментар: