Втомив піст?

Для чого ми постимо?

Постити можна по-різному. Можна “для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших” (Іс. 58:4), а можна – постом, угодним Богові: “Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся” (Іс. 58:7).

Перший варіант посту припускає зосередження на своїх власних інтересах і зневагу благом ближнього; другий, навпаки – участь у потребах ближнього, співчуття йому. Заклик Божий, що звучить у завжди актуального Ісаї, закликає нас до другого. Піст виражає наше жадання зустрічі з Богом, спілкування з Ним. Але справжня зустріч з Творцем неможлива при зневажливому і немилосердному ставленні до Його творіння – до ближніх.

Власне, піклуючись про ближнього, відгукуючись на його потребу, ми робимо це для Христа, як каже нам одне з богослужбових читань, що передує Великому посту – читання в Неділю про Страшний суд (Мф. 25:31-46). Співчуваючи і допомагаючи ближньому, який потрапив у нужду, ми зустрічаємося в його обличчі з Христом, а в Христі – з Богом. Адже в особі Христа – повне і остаточне одкровення Бога людині. Сенс посту – не в зміні дієти з тваринної на рослинну, це ми всі розуміємо. Він у тому, щоб поділитися з тим, хто має потребу тим, що в тебе є з надлишком.

Святитель Іоанн Златоуст радить під час посту купувати найдешевшу їжу, а на заощаджені гроші допомагати тим, хто має потребу. Це повчання надзвичайне актуальне для нас, сьогоднішніх християн. Якщо поставитися до нього серйозно, то “пісною” їжею для жителя сучасного міста виявиться не ікра і не кальмари з устрицями, а те, що в наших супермаркетах найдешевше – інкубаторські кури. Златоуст у ІV столітті жодної новизни, втім, не висловив, адже це є біблійне ставлення до посту. Суть посту – у боротьбі з егоїзмом, у співчутті до ближніх, особливо до тих, хто має потребу, хто соціально беззахисний. Отже, піст не буває без милості, піст і милостиня – два крила молитви. Без співчуття до тих, хто має потребу, без солідарності з ними піст безглуздий і навіть духовно шкідливий. Як зробити пісною “непісну” їжу, хоч би ту ж горезвісну курку? Поділитися нею з голодним, з тим, кому і такої їжі немає на що купити, віддати йому половину – от і стане пісною твоя непісна курка. Це і є біблійне розуміння посту.

Для чого християнин мучить себе постом? Чи не для того, щоб через цей фізичний голод зажадати духовного хліба – “всяким словом, яке виходить з вуст Господа” (Втор. 8:3; Мф. 4:4)? Таким чином, сам по собі піст – лише засіб, а не мета духовного життя. При обжерливості і самовдоволенні духовне життя зазнає величезної шкоди.

Піст, як не дивно, робить нас вільними. Завдання посту – звільнити людину від егоїзму і від всякого роду залежностей, від поневолення матеріальному. Без самообмеження справжня свобода неможлива, у цьому її парадокс. Свобода – не в тому, якій вибрати собі на вечір сорт пива, а в тому, щоб взагалі взяти і відмовити собі в пиві. Справжній вибір – не між пепсі- і кока-колою, а в тому, щоб пити чи не пити подібну отруту. От чому корисно під час посту позбавляти себе того, до чого відчуваєш зайву прихильність. У кожного ці прихильності свої.

Хтось надмірно любить каву, хтось дня не може прожити без тістечок, хтось став “жертвою телебачення”, хтось боїться вийти на вулицю без стільникового телефону, хтось зав’язнув у павутині Інтернету. Звільнитися від зайвої прихильності до подібного роду речей і явлень допомагає піст. Людина вільна тільки тоді, коли вона лагідна і смиренна, коли здатна володіти собою – обмежувати себе, приборкувати.

Час спокус?

Усі, хто серйозно постив або терпів голод, знають, якою дратівливою буває голодна людина. Дратівливість голодної людини природна, голодний стає ранимим і готовим у свою чергу ранити інших своєю похмурістю. Та це властиве і не лише людям. Адже ситий вовк або ведмідь теж “добріші” за голодного. Але от тут-то і поле для духовної боротьби, боротьби із самим собою!

Святитель Іоанн Златоуст у Бесідах на книгу Буття говорить золоті слова: “Тому, хто постить понад усе треба приборкувати гнів, привчатися до лагідності і поблажливості”. Найпростіше, коли під час посту наростає дратівливість, піти і з’їсти булку; незрівнянно важче придбати те, у чому наставляє Златоуст – лагідність і поблажливість. От кажуть: піст – період спокус. У цій приказці чується виправдання: нібито, під час посту, коли я гніваюся і дратуюся, винен зовсім не я сам, а якісь спокуси, що обрушуються на мене ззовні. Звичайно ж, це помилка. Ніякі зовнішні “спокуси” тут ні при чому, а винен я сам, коли дратуючись на ближнього, тим самим спокушаю його.

Коли слід ослабити піст?

Піст, про який ми читаємо в Біблії, – не рослинна дієта, а повне утримання взагалі від усього, від будь-якої їжі і від будь-якого питва. Таким, “біблійним” постом постимо ми не часто, усього лише кілька днів на рік – у перший день Великого посту, у Велику П’ятницю, у Різдвяний і Водохресний святвечори, у день Усікновення голови Іоанна Предтечі. Природно, далеко не всім під силу така радикальна стриманість. Та і тривале, тиждень за тижнем вживання однієї лише картоплі в мундирах і квашеної капусти може нанести серйозну шкоду здоров’ю. Тому, кожен повинен розраховувати власні сили. Усі люди різні. Для когось увесь піст живитися сухарями і просфорами легко і радісно, а для другого позбавлення себе хоч на день сала чи шоколаду вже переживається їм як великий подвиг. Малим дітям і дряхлим старцям взагалі жодний піст не покладений. Так само і хворим, в’язням, вагітним і тим, хто годує грудьми. Актуалізуючи всім відомий євангельський вираз, можна сказати: піст для людини, а не людина для посту.

Автор: ігумен Арсеній (Соколов)