Діла плотські і справи Духа

У велике Свято П’ятидесятниці Церква згадує зішесття Святого Духа на Апостолів. Але це не лише спогад – ми святкуємо Його реальну і рятівну присутність у нас і серед нас. Річ у тім, що Християнство – це не набір переконань або релігійних практик. Переконаний марксист, або, скажімо, кантіанець – це люди, в яких є набір поглядів про світ, згідно з яким вони намагаються жити. А от Християнин – це явище в принципі інше; це людина, у якої є Нове Життя. Людина, якої торкнувся Бог і яку Він зробив з мертвої, – живою, яка народилася наново.

Євангеліє – це вторгнення Бога у світ, це могутня сила Божа, яка звільняє зв’язаних і оживлює мертвих. Це видно з боку – п’яниці і наркомани залишають свої вади, розпусники перетворюються на дбайливих батьків сімейств, злочинці – у чесних і законослухняних громадян. Але головне відбувається в серці людини – Бог торкається його і воно стає іншим. Як каже пророк: «І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати» (Єз. 36:25-27).

Людина повертається від життя «по плоті» до життя «по Духу». От як пише про це, наприклад, апостол Павло: «Діла плотські явні: це – перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресі, ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону. Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями». (Гал. 5:19-24)

Що апостол розуміє під «плоттю»? У сучасній мові «плоть», «плотській» пов’язують, передусім, з сексуальністю; але в апостола значення цього слова набагато ширше – «діла плотські» це не лише «перелюб, блуд, нечистота, безсоромність», але і такі «духовні» гріхи як «ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресі, ненависть». Можна бути цілком чужим розпусти і при цьому глибоко зануреним у «діла плотські»; гірше за те, можна вважати себе людиною високодуховною, стояти за Істину, і бути плотським. Плоть у розумінні апостола – це наша пропаща природа, з її глибоко порушеними спрямуваннями. Справа не в тому, що наші природні прагнення, як їх створив Бог, погані самі по собі – це не так, в іншому посланні апостол різко засуджує псевдовчителів, які «забороняють одружуватися i вживати в їжу те, що Бог сотворив» (1Тим. 4:3) Річ у тім, що всі наші потреби, – зокрема психологічні (такі як потреба у визнанні з боку своїх ближніх) або духовні (потреба знати істину і зберігати їй вірність) тяжко пошкоджені гріхом.

Напевно, ви бачили такі богословські дискусії в Інтернеті – де «ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди» досягають не меншого напруження, ніж у спорах між абсолютно невіруючими людьми.

Хтось вважає своїм обов’язком викрити єресь (чи, в усякому разі, те, що він бачить як єресь), тут же з’являються викривачі викривача, які бажають поставити його на місце, трохи зачекавши в процес включаються викривачі викривачів, що виступили проти викривача, і снігова грудка охоплює нових і нових ревнителів Істини, градус роздратування наростає, вилітають іноді нецензурні вирази.

Тільки яке це відношення має до Бога? Плоди Духа це щось зовсім інше – «любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість». Так, Святий Дух викриває світ у гріху – але це нескінченно далеко від переляканої і озлобленої плоті, яка шукає приводу, щоб вилити на когось роздратування, що накопичилося. Викриття дієве саме коли в ньому являються плоди Духа; «але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини» (Як. 3:14).

Усім нам, православним християнам, у таїнствах Церкви подається Святий Дух. Але ми можемо слідувати або не слідувати Йому. Це як з радіоприймачем – Ви можете налаштуватися на станцію, по якій передають безглузді пісні і непристойні жарти; Ви можете слухати щось більше гідне. Ми покликані – якщо продовжити цю метафору – налаштовуватися на хвилю Святого Духа, слухати Його, йти за Ним. Це вимагає пам’яті про Бога, пильнування. Бо ми схильні знову і знову сповзати до старих налаштувань – до діл плотських.

Тому, коли в серці піднімається «гірка сварливість» так важливо зупинитися і прислухатися – а що хоче від мене Святий Дух? Які Його плоди повинні побачити мої співрозмовники? Адже істина – це не лише набір правильних формулювань, хоча правильні формулювання дуже важливі. Це, передусім, сила Божа, що діє в житті вірних і творить плоди, які усі повинні побачити.

Автор: Сергій Худієв