До чого призводить нажива за чужий кошт

(Слово св. Василія Великого)

Св. Василій у слові про багатство каже: «Хто чужого бажає, той незабаром заридає; краще помалу до свого житія додавати з втіхою, ніж несподівано нажитися за чужий кошт, і згодом свого і чужого майна позбутися». Ця істина підтверджується біблійними прикладами.

Коли пророк Єлисей зцілив від прокази вельможу сирійського Неємана, то слуга Єлисеїв Гиєзій надумав поживитися обманом в останнього: наздогнав Неємана, коли той повертався додому і став просити в нього ім’ям пророка талант срібла і дві зміни одягу. Неєман замість одного таланту дав навіть два, але що ж вийшло? За пожадливість і обман Господь покарав Гиєзія тим, що проказа Неєманова перейшла на нього, і він, повернувшись додому, побілів від прокази як сніг. Звичайно, він усе б віддав, аби лише позбутися неї, але було вже пізно.

А то буває ще гірше. В одного благочестивого Ізреелитянина, на ім’я Навуфей, був виноградник. Ахав, цар ізраїльський, позаздрив власникові винограднику і, бажаючи придбати його, допустив злій дружині своїй Ієзавелі вбити Навуфея, і після його смерті оволодів виноградником. Пророк Ілля, викриваючи їх за цю обурливу неправду, погрожував обом карою Божою, і погроза його виконалася. Ахав, смертельно поранений у битві із Сирійцями, був привезений у свою столицю Самарію мертвим, Іезавель була викинута з вікна, і все тіло її було обгризене собаками.

Рештки Ієзавелі, Гюстав Доре

Отже, правду св. отець сказав, що хто чужого бажає, той може і свого, і чужого майна позбутися; він навіть може гіршим поплатитися і в усякому разі покарання від Бога не уникне. Насправді, чи не на наших очах раз у раз у порох розсипаються будинки, неправдою нажиті? Так, погано жити чужим добром і тут, а що буде за це по смерті? О, звичайно, там ще гірше. «Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа» (Як. 5:4). «Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм… Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого» (Аввак. 2:6,9). Амінь.