Про любов

(Слово св. Василія про смерть)

Для досягнення спасіння передусім потрібна любов до Бога і ближнього. Без любові ні віра, ні добрі справи не врятують нас. “Якщо, – каже апостол Павло – маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо” (1Кор. 13:2). А тим часом, скільки є християн, які і не подумують про любов! Живе людина, ходить до церкви, молиться, постить, мабуть, і милостиню подає, але все це робить, бо так треба чи інші так роблять, а насправді серце її холодне, і вона до Бога ні серцем, ні розумом своїм не прагне, і до ближніх серце її неподатливе. Цей, браття, недолік у нас, що так часто не помічається нами, є недолік погибельний. Без любові, повторюємо, ні віра, ні добрі справи не врятують нас, бо Бог є любов, і тільки хто живе в любові, у Богу живе; і любов, у справі спасіння, усьому є головною основою.

Св. Василій у слові про смерть каже: “Яка користь буде нам, якщо весь світ придбаємо, а любові мати не будемо? Яким буде успіх у того, хто приготував би розкішний обід і запросив царя чи князя прибути на нього, і приготував усе, що треба, а солі не поставив? Чи не осоромиться він перед запрошеними? Так і в справі спасіння, яка користь марно трудитися без любові, без якої жодна справа не може бути угодна Богові? Якщо хто дотримується постів, або ревно молиться, або гостинний до подорожніх, або дар приносить Богу і в церкву щось подає від плодів своїх, або щось інше робить без любові – усе це ні в що поставиться Богом, бо Він без любові всього цього не вимагає.

Тому ніколи і не подумуй робити щось без любові… “О, – вигукує далі св. Василій, – сила любові непереможна! О, сила любові незчисленна! Немає ніщо більше за любов ні на небі, ні на землі. Ця свята любов є голова чеснот. Любов є знамення, є сіллю всякій добрій справі. Блаженна людина, яка передусім набуває любові: її нагорода щодня зростає, їй готуються вінці, її ублажають усі Ангели і від неї Бог ніколи не відходить. Бо живе в любові, і в Богу живе і Бог у ній і любов’ю все є”.

Звідси бачите, браття, що любов у справі спасіння має бути передусім укорінена в серці нашому, і що вона є основою всього закону християнського. Тому старайтеся розвивати, зрощувати її в собі, укорінювати цей початок всякого добра, усе робити з любові до Бога, для прославлення імені Його, і пам’ятати, що все, що робимо не заради Бога – невгодне Йому і отже, некорисне для нашої душі. А щоб затвердити в собі цю любов, частіше згадуйте про Бога і досконалі справи Його.

«Піднеси, – каже св. Дмитро Ростовський, – піднеси мудрі очі серця твого, о людино, і розм’якши серце своє до Його Божественної любові, і збуди свою душу до Його Божественного бажання… Нехай ніщо тебе не відторгне, нехай ніщо тебе не зупинить, нехай ніщо тобі не заборонить, нехай ніщо тебе не відсіче від Господньої любові і Його Божественного бажання, ні скорбота, ні тіснота, ні гоніння, ні вогонь, ні меч. Бо Він є твоє життя, Він твоє спасіння, Він твоя радість і вічна насолода, і вічний спокій». Амінь.