Вважати себе святішим за Бога

Деколи, при чому доволі часто, трапляється ситуація озвучена в заголовку: деякі люди вважають себе святішими за Бога, хоча, звичайно, більшість з них про це прямо не скаже, та й в принципі не здогадується. І поговорити зараз хотілося не про деяких божевільних (а вважати себе по-справжньому святішим за Бога – це справжнє божевілля), а про причини, коли люди відкидають Бога, сам факт Його існування.

Таке доволі часто відбувається, коли людина обурюється тим фактом, що Господь допускає беззаконня, яке чиниться навколо нас, або коли люди часто не хочуть приймати волю Божу стосовно себе чи близьких, що, в принципі, означає Його відкидання (бо якщо ми відкидаємо волю Божу, ми відкидаємо Його самого). Саме такі ситуації, коли людина каже прямо чи своєю поведінкою стверджує: «Я б не допустив (не допустила) такого», можуть свідчити як раз про те, що людина вважає себе святішою за Бога.

Звичайно, коли нас покидає близька людина – ми відчуваємо біль утрати, багато з нас не можуть спокійно дивитися, коли страждають діти, і тоді мимоволі виникає питання: «За що, Господи, Ти допускаєш таке?». У цей момент у наших стосунках з Богом відбувається зміна: можливо, деякі з нас уперше дійсно звертаються до Бога як до Особи, а не як образу з ікони. А якщо є питання – буде відповідь: можливо не відразу, з часом, але обов’язково буде, бо звернулися ми не просто з цікавості, а саме з глибини душі. І тоді ми дізнаємося, що немає волі Божої на все те беззаконня, що робиться в цьому світі, просто світ зараз існує за такими правилами, але прийде час і Бог обов’язково все виправить і як сказано: «Останній же ворог знищиться – смерть» (1 Кор. 15:26). Це все буде, але пізніше, а нам залишається лише набратися терпіння і довіритися Богові, бо виправити все, що відбувається, ми все рівно не змозі. Саме таким чином з’являється справжня віра – довіра Богові.

Але є варіант, коли людина відкидає Бога, Його святу волю, вважає, що на Його місті – зробила б все інакше, стає як би святішою за Нього. Часто це роблять не тільки окремі люди, а цілі країни: СРСР тому наочний (але явно не прекрасний) приклад.

Що оберемо ми, коли нас спіткає біда? Будемо шукати втіхи в Бога чи відкинемо Його? Вирішувати – особисто кожному з нас.

З повагою, редакція сайту


Ваш коментар: