Про служіння хворим

(Слово про отця Данила)

Одна із справ милості тілесної полягає в тому, щоб послужити хворому і допомогти його одужанню або християнському приготуванню до смерті. Справа, у більшості випадків, дуже важка. Як, наприклад, ходити за важко хворими? Але крім догляду, як дивитися на те, як хворі бувають безсило розпростерті перед вами на одрі своєму, або слухати тяжкі стогони і крики цих страждальників? Але що робити, адже не кинути їх напризволяще?! Треба допомогти їм. А щоб полегшити собі труд догляду за ними, ми повинні пам’ятати, що і самі можемо зазнати тієї же долі; що догляд за хворими Господь на страшному суді прийме на Свою адресу; повинні підбадьорювати себе прикладами святих. Кращих зразків для наслідування нам навряд чи де можна знайти.

Преподобний авва Данило одного разу сказав самому собі: «Даю обітницю перед Христом: усе життя мою служитиму одному з прокажених». І взяв одного, і став таємно служити йому. Братія, що жили з Данилом, не знали, що в нього прокажений, і Данило нікому його не показував. Але одного разу, коли Данило покликав учня свого, то забув зачинити перед ним двері келії, і учень побачив, що старець служить прокаженому. У цього ж від страшних ран гноїлося все тіло. Данило власними руками вкладав їжу у вуста його, бо в прокаженого руки відгнили. Учень, бачачи вражаючий подвиг старця, здивувався і прославив Бога, Який подав таке велике терпіння старцеві.

Ну як, братія, з подібних прикладів не почерпнути терпіння і підбадьорення при служінні хворим, яким би важким воно не було? Уявиш подібний приклад, відразу скажеш: «Чи так я доглядаю за своїм хворим? Чи то я терплю?» Тоді і нарікання вщухне, і смуток відійде, і доглядати, звичайно, стане незрівнянно легше. Так, братія, приклади святих – велика справа; і найкраще в них – те, що вони упокорюють нас, підбадьорюють і учать любити Бога і ближніх не словом, а ділом. Амінь.