Грішники нерозкаяні не повинні сподіватися на безкарність

 (Слово Іоанна Златоуста)

Грішники нерозкаяні, що дійшли до глибин зла, бажаючи заглушити в собі або голос совісті, або уявлення про праведний і грізний суд Божий, що очікує на них, часто кажуть: «Що ж робити, якщо я грішний? Хіба мало хто грішний, та адже нічого? Проходять же їм найтяжчі гріхи, живуть і горе жодного не бачать; так і мені усе минеться». Розрада беззаконна, а разом марна. Беззаконна, бо показує в людині відсутність віри і втрату совісті; марна, бо те, що грішники часто в цьому житті не зазнають покарання, зовсім не доводить, що вони вже зовсім звільнені від нього. Навпаки, ця видима іноді безкарність грішників у цьому житті вказує тільки на те, що майбутнє покарання чекає їх у житті будучого віку.

«Багато, – каже св. Златоуст, – після Ананія і Сапфири грішили так само, як вони, але не були покарані; але це не означає, що вони вже прощення отримали; ні, а видима безкарність їх вказувала тільки на те, що вони зберігалися для майбутньої кари. Тому ті з великих грішників, які тут не прийняли покарання, більше покараних повинні мучитися і більше їх повинні боятися і трепетати. Муки, що на них очікують, зростають для них через те, що вони зневажають довготерпіння Боже. Тому не тим, ми повинні утішати себе, що залишимося без покарання, але тим, що не грішимо. Якщо ж, згрішивши, не несемо в цьому житті покарання, то тим більше трепетати повинні. Скажи мені, якби ти мав раба, то коли б він тебе більше боявся – чи тоді, коли б тільки погрожував йому покаранням, або коли вже покарав його? Чи не тоді, коли б тільки погрожував йому? Так і тут: ми непокарані маємо більше страшитися, ніж ті, які вже покарані. І про те роздумуй: тутешнє покарання є тільки тимчасове, а в майбутньому житті вічне. Заради цього не на те дивися, що грішники в цьому віці не страждають, а про те шкодуй, що вони грішать. Багато нині так само беззаконно живуть як і перед потопом, але не караються потопом; проте потопить їх безодня геєни. Багато хто так само грішить як і содомляни, і не зазнають покарання; та проте замість дощу огненного уготована для них огненна річка. Багато хто грішить завзятістю і зухвалістю як і Фараон, і не тонуть у морі як він; та проте потонуть у безодні пекельній, в якій мука і вогонь вічний. Багато хто грішить як ізраїльтяни, яких за гріхи кусали змії, але не бачать покарання; проте, замість зміїв, чекає їх черв невмирущий. Багато хто чинив як Гиєзій і не були покарані проказою; та проте гірку долю приймуть у тому віці. Багато хто присягався і клятву переступали, але покарання уникнули; проте чекає їх скрегіт зубів».

Отже, грішники нерозкаяні, не лестіть собі суєтною надією уникнути покарання за свої гріхи, і не думайте, що беззаконні діяння вам дарма пройдуть. Згадайте немилостивого Євангельського багача: він також не знав, як видно, у цьому житті горя, бо бенкетував кожен день і одягався в порфіру і віссон. Та проте, що сталося з ним по смерті? У пекло був кинутий, і йому сказано через Авраама, що його муки будуть вічними. Те ж буде і з вами, якщо не отямитеся, не оплачете своїх гріхів і не почнете нове життя. Усьому є міра, є міра і довготерпінню Божому. І не дай вам Господи, за ваше нехтування почути на Страшному суді слова пана женцям: «Зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити» (Мф. 13:30). Тоді скажете горам: «Упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!» (Лк. 23:30), але вже буде пізно. Отямтеся ж, повторюємо, доки час є. Амінь.