Хто бажає спастися, той не повинен шукати чудес,

а повинен повчатися в слові Божому і відповідно влаштовувати своє життя

(Слово від Євангелія від Луки, про багача і убогого Лазаря)

У притчі про багача і Лазаря, з бесіди Авраама з багатим ми знаємо, що коли останньому було відмовлено в милості прохолодити язик його, то багач став просити Авраама, щоб він послав Лазаря до братів його сказати їм, щоб праведно жили, щоб не потрапили в місце муки, в якому він був. І що на це Авраам відповідав йому: «У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:29-31). З цього останнього чому саме навчаємося ми? Тому, що чудеса в ділі спасіння того, хто не слухається повчань Господніх у слові Його, не допоможуть і не зроблять його святим, а слово Боже для спасіння завжди дієве.

Чи так це насправді? Так. «Подивіться на невіруючих Юдеїв: які вони були? Вони, як каже про них слово церковне, Писанню не слухняні, побачивши воскресіння мерців, не лише не повірили, але і Лазаря убити хотіли, якого з мертвих покликав Христос. Якби це диво (тобто, якби хто з мертвих воскрес) навертало до віри, то Господь би творив його часто. Нині ж усім корисне в Писанні істину побачити. І якби мертві воскресали, багатьох би диявол спокусив маренням своїм, нам же Господь Писання на утвердження дав. Як світло освічує усіх, так і Писання нас» (Пролог, Червень 11).

І достовірно, не чудеса, а Писання просвічує нас і веде до спасіння. От приклад. У місті Тарсі Кілікійському жив скоморох, ім’ям Вавила; мав він беззаконне співжиття з двома жінками, і у справах своїх був сосудом диявола. Йому, одного разу, довелося бути в церкві, і коли він тут слухав читання Євангельське, то слова: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17), вплинули на нього надзвичайно. Він негайно відчув глибоке розкаяння, заплакав, став докоряти себе за своє минуле життя і дав обіцянку виправитися і дійсно виправився. «Вавила, – каже оповідання про нього, – став чоловіком зворушливим, повним страху Божого, упокореним і лагідним, багатьом на користь був і, Богові догодив, помер у життя вічне, у Христі Ісусі, Господі нашому» (Пролог, Лютий 22).

От ще приклад: «Один чернець пішов у церкву. Коли він входив до неї, обличчя його було чорне, як в ефіопа, біси поглумилися над ним, Ангел-хранитель здалека йшов за ним. Коли ж, після служби, чернець вийшов з церкви, він був чистий і світлий, біси далеко знаходилися від нього, і Ангел-хранитель супроводжував його зі світлим і радісним обличчям. Ченці запитали: що з ним сталося в церкві? І він відповідав: «Я людина грішна і всі дні життя мого навіть досі провів у поганих діяннях. Але от, увійшовши нині до церкви, я почув читання з книги пророка Ісаї: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро. Тоді…, якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі» (Іс. 1:16-19). Вислухавши це, я розчулився душею і сказав Богові в думках моїх: «Ти єдиний, Боже, що прийшов на землю грішників спасти! Що раніше через Пророків обіцяв, то нині справою виконав на мені, грішному і негідному. Віднині даю Тобі слово, обіцяючи вустами і серцем сповідувати, що не матиму справи до скоєння зла, уникатиму всякого беззаконня і служитиму Тобі з чистим сумлінням. Владико, прийми мене, що кається і уникає всякого зла». З цими думками, – закінчив промову свою чернець, – я вийшов з церкви, засудивши душу мою і давши обіцянку перед Богом надалі не грішити». Усі прославили Бога.

Отже, браття, не в чудесах ми повинні шукати спасіння, а в слові Божому. Є в тебе Священне Писання, чого тобі ще треба? Чи там мало сказано про те, що тобі слід робити, щоб спастися? Чи істина його не зафіксована і чудесами, і самою Кров’ю Сина Божого? Чи треба після наведених прикладів доводити, що слово Боже може і тепер силою властивої йому благодаті виконувати ту ж рятівну дію, яка робила в древні часи? Чи не ясно, що благодатне світло його світить усім і усіх зігріває в православній Христовій Церкві, що слухання його і читання прославляє душу, возносить її до Бога, збуджує і живить почуття розкаяння в гріхах, розчулення, віри, надії і любові до Бога, що «блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11:28), і що, нарешті, блаженні будете і ви, якщо, відкинув шукання чудес, з благоговінням будете читати і чути це і дотримувати його в думках, бажаннях, словах і справах ваших. Амінь.