Потреба в Богові

Навернення Савла. Бартоломео Мурильйо

«Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу» (1Кор. 15:9), – так свідчить про себе самого, без сумніву, один з найбільших апостолів. І це не дивно, достатньо розкрити зміст Нового Завіту, щоб переконатися в цьому: половина його книг так чи інакше пов’язана з ім’ям апостола Павла, який з проповіддю Благою звістки обійшов практично всі околиці Римської імперії.

Проте в словах сказаних особисто про себе немає і натяку на перебільшення своїх гріхів, як часто люблять таким чином себе «упокорювати» деякі люди у всі часи. Саме у всі часи, а не тільки в наші. До речі, цікаве зауваження, бо багато людей звикло вважати, що колись, ще раніше, були часи, коли «люди більше боялися Бога, ніж зараз» чи щось у такому роді. Проте численні війни, масове пригнічення та насилля, революції, які часто були відповіддю на те масове пригнічення та насилля, навіть сам побут просякнутий жорстокістю та зневажанням усякої людської гідності, який, на жаль, панує і досі, – усе це прихильники «старих добрих часів» пояснити не в змозі. Хіба що у відповідь заявити, що зараз насилля стало набагато більше.

У цьому вони, звісно, у певній мірі праві, адже у світі людей стало більше, тому й насилля, відповідно, теж стало більше. Крім того, завдяки ЗМІ, Інтернету ми швидше дізнаємося, якщо взагалі дізнаємося, про все, що відбувається у світі. Ще 100 років тому, та що там казати, 50 чи навіть 20 років тому, у більшості людей, принаймні в Україні, не було такого доступу до інформації, як зараз. От чому в багатьох складається враження, що раніше були більш спокійні часи. Вони не були спокійніші ніж зараз, просто люди про це не знали, живучи у своєму замкненому, затишному світі, доки їх не торкалося якесь потрясіння.

Щось подібне сталося і в житті мало кому тоді відомого фарисея Савла з Тарсу киликійського, який виховувався «у цьому місті при ногах Гамаліїла» (Діян. 22:3), як раз відомого на той час учителя Мойсеєвого Закону. Проте «Назорейська єресь» (див. Діян. 24:5) так сколихнула Савла, що він «нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці» (Діян. 8:3). Проте цього йому було мало: «Ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима» (Діян. 9:1,2). Але по дорозі в Дамаск сталося його чудесне навернення до Христа (див. Діян. 9:3-19), так для світу народився апостол Павло.

«Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною» (1Кор. 15:10), – так фактично підсумовує своє служіння «апостол народів». І більш за все, це б не сталося, якби перед цим Савл за Божим попущенням не «гнав Церкву Божу».

Проте в цьому немає нічого унікального, подібне часто відбувається в житті багатьох людей: неблаговидні вчинки, чи навіть злочини, усілякі негаразди та скрутні становища, відкривають для нас безмежний океан Божого прощення та благодаті, який ми просто б оминули увагою, якби в нас усе було гаразд.

І, напевно, Церква не отримала б апостола Петра таким, яким ми його знаємо, якби не його відступництво від Спасителя та подальше навернення. Бо так вже склалося, що Бога ми найбільше дізнаємося при своєму падінні, бо в саме той момент найбільше потребуємо Його.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: День Петра і Павла