Не слід судити про долю в загробному світі раптово померлих

(Слово про покаяння)

Ми часто, браття, міркуємо про те, про що судити зовсім не наша справа. Для прикладу візьмемо наступне: помирає людина раптово, не встигнувши сповідатися і причаститися, ми і починаємо говорити: жила вона грішно, померла без покаяння, погано їй на тому світі буде! Чи справедливо так судити? Щоб показати всю безпідставність подібних суджень, ми запитаємо тих, хто так міркує: що, ви на суді Божому були, коли раптово померлого судив Господь? Чи ви всі внутрішні спрямування серця спочилого знали? Чи, що думав померлий в останні хвилини свого життя, теж знаєте? Ні? Так значить, і судження ваше про загробну долю його не більш як порожнє, грішне марнослів’я. Хто єдиний суддя живих і мертвих? Бог. А звідси, наша загробна доля в чиїх лише руках? Також лише в руках Божих. Отже, і з цього ясно відкривається, що всі наші судження про долю померлих завжди можуть бути хибні. Для доказу цього візьмемо хоч би от що: хто міг думати, що розбійник, розіпнутий з Христом, раніше святих увійде до раю? Але ж увійшов. Хто міг думати, що безліч блудниць і інших великих грішників, які покаялися, згодом будуть долучені до лику святих і блаженствуватимуть там, в оселях Отця Небесного? Проте ж, долучені і блаженствують. Отже, не наша справа визначати місце на тому світі як раптово померлим, так і іншим усім, а нехай визначає для них це Сам Бог.

Страшний суд, Занобі Строцці

Тому чим судити про те, де будуть після своєї смерті раптово померлі, ви краще чиніть так: якщо бачите, що людина померла, не встигнувши принести рятівних плодів покаяння, то і зрозумійте, що їй молитва живих потрібна особливо; тому і моліться, як можна старанніше, щоб Господь дав душі її спокій, принесіть за неї дар у церкву і роздайте по душі її щедру милостиню. От це дійсно з вашого боку добра буде справа; і для вас корисна, і для душі померлого рятівна. Амінь.