Проти брехні і лихослів’я

(Слово про лихослівну людину.)

Бог дав нам язик для того, щоб ми говорили істину, а не брехню, щоб один одного напучували, підтримували на шляху до спасіння, а не для того, щоб один одного обманювали. А тим часом, особливо за останній час, бачимо, що брехня разом з лихослів’ям і наклепом панують між нами. Брешемо ми просто так – за звичкою; брешемо для жарту; брешемо іноді для того, щоб зробити ближньому зло; брешемо через користь; брешемо через лестощи. Грішимо лихослів’ям і кепкуваннями; грішимо наклепом. Чи добре це? Ні, дуже погано, бо і проста брехня є мерзотою перед Господом, як і каже Соломон: «Мерзота перед Господом – вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому» (Притч. 12:22). А брехня шкідлива, брехня, з підступом і наклепом сполучена, є подвійна мерзота, бо наслідки її для ближніх часто бувають жахливі.

«Чоловік двомовний, – каже про це в Пролозі слово церковне, – розділить друзів; між тими, хто мирно живе, поселить наклеп і сварки… Навушник і двомовний заслуговують прокляття, бо багатьох миролюбних погубили. Язик брехливий багатьох обурив і згубив, так що від язика і міста великі зруйнувалися, і будинки багатих розпалися. Язик брехливий добрих дружин вигнав з домів і позбавив їх плодів від трудів своїх. Хто слухає його, не знайде спокою і не проживе мирно. Багато пали від вістря меча, але не стільки, скільки пали від язика. Блаженний, хто сховається від нього і хто уникне люті його».

Чи не ясно звідси, браття, що всяка, а особливо брехня, з наклепом сполучена, може вести за собою найзгубніші наслідки і, отже, дійсно є мерзотою перед Господом? Звичайно так, бо це ми можемо підтвердити, окрім Соломона, і іншими місцями із слова Божого: «Язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! І язик – вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни… Це – невтримне зло; він повний отрути смертоносної» (Як. 3:5,6,8). Так само учить і Сирах: «Язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу, і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх; хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші» (Сир. 28:16-19). І справді: чи не язик найчастіше поселяє сім’я незгод і розбратів між подружжям, між домашніми, між старшими і молодшими, начальниками і підлеглими, між друзями і сусідами? Чи не язик багатьох позбавив місць, а з ними насущного хліба? Чи не язик багатьох довів до відчаю? Усе це, браття, гірка, але непорушна істина.

Будемо ж тікати брехні, як смертоносної отрути. Невпинно пам’ятатимемо, що вона загибель за собою іншим несе, а тому, за те і брехуну загрожує погибеллю, як і сказано: «Ти (Господи) погубиш усіх, хто говорить неправду» (Пс. 5:7). Пам’ятатимемо, що цей гріх прямий гріх диявольський. «Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44), – казав Христос юдеям. А, пам’ятаючи це, поставимо собі за повсякчасне і постійне правило говорити одну правду, поводитися з усіма щиро, без брехні і обману, – без удаваності і лестощів; остерігатимемося передавати розмови одних другим без необхідності, або не нашіптувати, не ображати честі інших, не ганьбити, не глузувати з інших, не судити, нарешті, і не засуджувати нікого. Амінь.