Два виміри Церкви

Церкву критикують часто, критикують у багато чому. Найчастіше в невідповідності її служителів чи звичайних парафіян високим, якби раніше сказали, морально-етичним вимогам, що висуваються… Тягне написане відвертою радянщиною, де такі самі умови висувалися до будівничих «соціалізму», «комунізму» чи ще чогось, що намагались збудувати рабською працею безправного населення.

Загалом, як на нашу думку, у ці гасла в ті часи мало хто вірив, просто тоді так було прийнято казати. Подібна ситуація відбувається і сьогодні: більшість критиканів Церкви залишаються поза її стінами, і саме своє перебування поза Церквою пояснюють невідповідністю її служителів і/чи звичайних парафіян цим самим високим морально-етичним вимогам. Проте все це залишається лише порожніми словами.

Звичайно, люди, які вважають себе віруючими, повинні каятися у своїх гріхах і намагатися не повторювати їх знову, адже справжнє покаяння полягає саме у відвертанні людини від зла, і звичайно ж не в його виправданні: «Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?» (Рим. 6:2). Проте в Церкви є два виміри: земний і небесний – і люди, які не розуміють, чи просто не знають цього, висувають до Церкви земної вимоги, більш доречні до Церкви небесної.

«Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:6), – звертається з євангельських сторінок до всіх нас Спаситель. Тобто із самого початку Церква земна – це місце грішників, що каються, а зовсім не праведників, якими стають колишні грішники лише на небесах завдяки спокутній жертві Господа нашого Ісуса Христа: «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» (1 Пет. 2:24).

Але, повторюємо, що остаточне зцілення відбудеться на небесах, які є справжнім домом для віруючих: «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все» (Флп. 3:20,21).

Але цей факт мало цікавить церковних критиканів, які вважають за краще триматися своєї уявної «праведності», щоб у жодному разі не заплямувати її від перебування в спільноті грішників, чим є насправді земна Церква.


Ваш коментар: