Справи як свідоцтво

Зцілення розслабленого, Натан Грін

Діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене (Ін. 10:25).

Ті самі слова можна віднести до кожного з нас, адже за «по плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить» (Мф. 7:16,17). Справи – от за чим ми маємо оцінювати людину, а не за її словами та намірами, чи тим більше – за її зовнішнім виглядом. Здавалося б, сама собою зрозуміла річ, проте, як це не дивно, саме такі речі найважче сприймаються людьми. У чому ж річ?

Уся річ у зіпсутому гріхом людському серці: «Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9). І саме до виправлення свого гріховного серця закликав людей пророк Господній, Його Предтеча, Іван Хреститель: «Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги – рівними. І побачить всяка плоть спасіння Боже» (Лк. 3:5,6). Хіба про вирівнювання ландшафту йшла мова? Ніби Господь не міг пересуватися по нерівній місцевості? Звісно ж ні!

Мова йшла про те, щоб люди відкинули свої лукаві, егоїстичні мудрування, тобто «випрямили» свої думки, і саме головне, свої справи, покаялися у своїх гріхах, таким чином очистивши своє серце. Лише за такої умови люди б змогли побачити Бога, Його справи у своєму житті: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5:8).

Проте «люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (Ін. 3:19), – тому більшість не прийняла Спасителя: «До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11). Знову ж, здавалося б, цілком зрозумілі і доступні для широкого загалу речі, які проте цьому самому загалу залишаються малозрозумілими. Але не через свою уявну складність, а через байдужість людей, до яких звернена ця звістка.

«І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?» (Лк. 4:22), – подібні сумніви виникають у людей, які не готові визнати Божественну сутність Ісуса з Назарету, як у новозавітні часи, так і сьогодні. Адже визнавши в цьому Теслі довгожданого Месію, Сина Божого, не так-то буде легко відкинути все те, чому Він вчив і вимагав від кожного з нас. І якщо на Його заклик: «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48), – ще можна знайти для себе якесь виправдання: на кшталт, цими словами Ісус вказав усім нам шлях для прямування до ідеалу. То наступні слова: «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» (Ін. 5:14), – не залишають жодного шансу для алегоричного, образного тлумачення.

А з гріхами розстатися буває вкрай важко, тому багато хто, візьмемо на себе сміливість заявити – більшість, обирає, як для них здається, куди більш «простий» варіант: ігнорування Ісуса Христа. Це може проявлятися різним чином: у Його відкиданні; не визнанні Його Божественності; у численних заявах про «перекручування» всього, чому Він вчив, Його послідовниками, або ж, як варіант, додавання протягом століть домислів до Його первинного вчення – особливо цьому «посприяли», на думку багатьох, апостол Павло та Католицька Церква, або просто Церква – хоча тут з визначенням, що є Церква, виникають певні труднощі.

Загалом, немає великого сенсу продовжувати список вигадок, якими люди намагаються виправдати своє небажання виправити свої вчинки, своє серце, загалом усе своє життя згідно заклику Предтечі Господнього, Івана: «Приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мк. 1:3). Цьому заклику вже майже дві тисячі років, проте він абсолютно не втратив своєї актуальності, адже «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8), до того ж Він обіцяв завжди перебувати поруч з нами (див. Мф. 28:19,20). І щоб пересвідчитися в цьому, варто звернутися з вірою до Нього про допомогу: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам» (Ін. 15:7). Можете бути певні, Христос саме цими справами засвідчить про Себе.

Редакція сайту


Ваш коментар: