Той, хто приходить потім

«Вийшов сівач сіяти зерно своє…» (Лк. 8:5), – так розпочинається одна з найвідоміших Христових притч про сіяча. Її зміст настільки відомий, що немає сенсу переказувати його, як і немає особливого сенсу вишукувати в ній потаємний сенс – сам Христос усе в ній розтлумачив. Проте варто лише придивитися до деталей притчі, як у ту саму мить у ній відкриється величезне поле для роздумів.

От візьмемо, і уважно придивимося до зерна, що «впало при дорозі». Яка ж доля спіткало його? – І було потоптане, і птахи небесні подзьобали його (8:5). Згідно ж тлумачення, цими птахами, точніше «птахом» був диявол: «Потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього» – не забуваймо, що згідно Христового тлумачення, зерно є словом Божим. Робить же це диявол з певною метою: «Щоб вони не увірували і не спаслись» (Лк. 8:12).

Зазвичай у цій притчі люди більше уваги приділяють зерну, яке «упало в добру землю» і «дало плід у стократ» (8:8). І це не дивно, адже кожен хоче стати подібним зерном, звісно, якщо хоче спастись та потрапити в Царство Небесне. Загалом, що конкретне являє собою це Царство немає спільної думки – у людей стосовно цього є різні припущення, але, принаймні більшість, однодушна в наступному: це місце, до якого варто потрапити. Ще дехто може звернути увагу на зерно, що «впало поміж терня», – терня в притчі, як відомо, це «турботи, багатство та життєві насолоди», з якими так чи інакше стикається кожен з нас. З цим усе зрозуміло, як у принципі, зрозуміло і з причиною, що заставляє нас не звертати уваги на зерно подзьобане птахами. Причина цьому – страх: лякає людей і доля тих, хто «не увірував і не спасся», а ще більше лякає людей «птах», який став причиною цього.

«Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8), – напевно, один з найбільш відомих біблійних віршів про диявола, який цілком впадає в канву сюжету притчі про сіяча. Одним словом, варто остерігатися його. На цьому застереженні можна було припинити роздуми, проте хотілося звернути увагу на одне слово, яке найточніше характеризує постать цієї дійсно смертельно небезпечної особи. Це слово «потім».

Диявол зазвичай діє приховано, до часу не виказуючи себе, що насправді є вкрай небезпечним явищем – адже найстрашніший ворог той, якого не бачиш. Крім того, диявол рідко прямо виступає проти Бога, для нього головне відвернути увагу людей від Бога, від Його слова і саме таким чином він це слово з людських сердець забирає.

«Не такий страшний чорт, як його малюють», – стверджує «народна мудрість». От тільки чи мудрість це? І чи людська вона? – Більш за все, цю «мудрість» вклав у людські серця саме диявол, приспавши їх увагу і підмінивши Боже слово черговою брехнею, а точніше напівправдою. Адже «сам сатана набирає вигляду ангела світла» (2Кор. 11:14), – так що вигляд він може мати зовсім пристойний і здавалося б небезпечний, проте сутність його від цього зовсім не змінюється, бо «він людиновбивцею був споконвіку» (Ін. 8:44).

Цей факт завжди треба пам’ятати, як і те, що перше, що диявол намагається зробити, так це забрати з людського серця посіяне Боже слово.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 21 неділя після П’ятидесятниці