Важливий підсумок

Багач і Лазар, Юліус фон Каролсфельд

«Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, – тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота» (Притч. 3:13,14), – так високо Біблія цінує мудрість, ставлячи її вище за земні багатства, на які так падучий світ.

Більш за все з важливістю мудрості погодився і безіменний євангельський багач, що «одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував» (Лк. 16:19). Проте пгодився він би з цим не в земному житті, а в потойбічному, коли опинився «в пеклі», до того ж «будучи в муках» (Лк. 16:23). Проте ця запізня мудрість вже виявилася марною. У чому ж вона полягала? У тому, що пекло дійсно існує?

Ні, у новозавітні часи люди ще не відкидали існування пекла, як і те, що багатство дане людині, щоб не тільки розкішно бенкетувати, але й щоб допомагати ближньому. «Люби ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19:18), – ця Божа заповідь була відома людям задовго до пришестя Христового (див. також Лк. 10:27). А щоб любити ближнього, щоб допомогти йому, його спочатку треба побачити, а от з цим у євангельського багача якось не склалося…

«Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах» (Лк. 16:20), – ну не вистачило часу багачеві допомогти Лазареві, який лише «бажав насититися крихтами, що падали» (16:21) з його власного столу. Був зайнятий більш важливими справами догоджання своїй плоті.

– Гаразд, винний, але навіщо ж за таке до пекла? – Хоча багач у своєму зверненні до Авраама промовляв інші слова, проте саме таке питання лунало, як мовиться, між рядками. Адже в проханнях до Авраама послати Лазаря, щоб він прохолодив язик його, а після відмови – відправити колишнього убогого до своїх братів, проглядається спільна риса: багач не питає на це згоди Лазаря. Для багача Лазар залишається тим самим убогим, що лежав біля воріт його. Виходить, що пекельні муки нічому не вчать: багач так і не збагнув, що тепер він – не шанована особа, а один з багатьох безіменних грішників, чия доля вічно мучитися перебуваючи в пеклі.

«Той, хто перемагає, одягнеться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його» (Одкр. 3:5), – ці слова в повній мірі можна застосувати до героїв цієї притчі: безіменного багача, Лазаря… і Авраама, який у земному житті був надзвичайно багатою людиною. Проте багатство не завадило потрапити йому до вічних Божих обителей. У чому ж відмінність між ним і безіменним багачем? – У милосерді.

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7), і «немилостивий суд тому, хто не творив милости» (Як. 2:13), – якщо б виникла потреба зробити написи на надгробках Авраама і безіменного багача, відповідно саме ці дві біблійні цитати якнайкраще підійшли б для них як посмертні епітафії.

Лише одне речення, один рядок, який є підсумком усього життя і визначає посмертну долю людини у вічності. І це стосується кожного з нас. Який же напис ми отримаємо?

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці