Навіщо сіль?

Деколи в українських реаліях можна побачити наступну картину: під час паніки люди масово починають скуповувати продукти харчування і найпростіші побутові речі. Перші позиції в цьому списку займають сіль і сірники.

– Чому саме вони? Хіба в цих товарах був колись дефіцит? – Ні, все набагато тривіальніше – сіль і сірники найдешевші товари, тому їх скуповують у першу чергу.

– А навіщо взагалі скуповують товари, зокрема ту сіль і сірники? – Паніка заразна, а таким чином люди намагаються заспокоїти себе: по-перше, зайнявши себе чимось діяльним, а по-друге, хоча б забезпечити себе «найнеобхіднішим». А те, наскільки це «найнеобхідніше» насправді є необхідним, зазвичай не згадується.

Між іншим, люди так чинять і в духовній сфері, у своїх стосунках з Богом: коли їх спіткає якесь лихо, чи просто сон поганий присниться, вони чимдуж біжать до храму, який зазвичай оминають стороною, ставлять свічку (свічки), запевняючи себе, що таким чином вони «домовилися» з Господом. При чому таке відбувається в кращому випадку, а в гіршому – люди після відвідування храму йдуть (їдуть) до ворожбита, що знайти «підтримку» (а насправді погибель) на «тому» боці. Зрозуміло, що в такому підході до стосунків з Богом немає нічого доброго, навіть без відвідувань ворожбита, тобто залучення до бісівської допомоги.

«Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:15,16), – от таку характеристику надає Біблія усім людям, які вважають що для стосунків з Богом достатньо лише час від часу жертвувати на свічки, чи в крайньому випадку (у момент великої скрути або ж напливу небувалої «щедрості») жертвувати суму грошей еквівалентній чашці кави на усіляку «богоугодну» справу. Список цих справ на думку подібних «жертводавців» може досягати дійсно значних величин: 3-5 на рік, що на їх думку цілком достатньо, щоб бути в Бога на особливому «рахунку».

Яким же буде подив таких «праведників», якщо вони дізнаються, що Бог – максималіст. І що дійсно Йому треба від нас, так це… ми самі: «Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:1,2). На менше Господь не згоден.

А пожертви на храм у вигляді свічок (насправді саме для цього в храмах продають свічки), маленькі подачки убогим чи просто п’яничкам, що розташовуються навколо цього самого храму, можна уподібнити масовій закупівлі сірників і солі. Сіль і сірники – добрі речі, проте для прожиття їх абсолютно недостатньо.

Редакція сайту


Ваш коментар: