Сходження на небо

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

«В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя» (Пс. 44:15,16). Так пророкував натхненний Богом цар Давид, коли очима духовними споглядав те, чого не могли бачити його тілесні очі. Так співав він про подію, заради якої, як виявилось, насправді і замислив будівництво величного Єрусалимського Храму, земного Дому Божого.

Чисті діви супроводжували маленьку Марію до останньої межі, до східців, що ведуть у Святе Святих, ті самі діви, у чиїх непорочних душах, у чиїх світильниках не вичерпався єлей молитви, а значить, не вичерпалося джерело віри, не згас трепетний вогник надії на порятунок старозавітного людства, що зневірилося виконати Закон.

«Чим ніч темніша, тим яскравіше зірки», і сяючий вогник свічки в дитячій руці Марії – як яскрава дороговказна зірка, що сподівається на повернення в дім Небесного свого Отця і Життя Вічне! Так на богослужінні утрені, під час читання Шести псалмів, коли згасли всі свічки, коли в безнадійний, здавалося б, морок залишення Богом занурюється вся Церква, тихий вогник єдиної свічки, що тліє в руці читця, провіщає світлий ранок Різдва Христового, обіцяє швидке виголошування тріумфуючої пісні: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Бог Господь і явився нам»!

Чиста душа Діви була цим дороговказним вогнем, цим світлим маяком надії, яка «не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5). Адже це як у Таїнстві Шлюбу, коли у відповідь на трепетний і благий страх дружини, яка, за словом апостольським, «нехай боїться свого чоловіка» (Еф. 5:33), на неї виливається безмірна благодать чоловікової любові, бо чоловік полюбив її, «як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї» (Еф. 5:25). І от, як і при таємничому з’єднанні тих, хто бере шлюб, у преславне свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці вся Церква, весь народ Божий усвідомлює, що рятівна Христова любов змогла з надлишком вилитися на людство, що гине, тільки у відповідь на безстрашну готовність юної Діви віддати Себе в жертву цієї Божої любові.

Так проголошується пророцтво Шлюбу Неба і Землі, так замишляється таємниче з’єднання Церкви і Агнця, так трирічна Марія обіцяє світу Христа Спасителя, явлення Божого благовоління пропащому людському роду. «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1Кор. 1:27-29). Щоб народ Божий не надимався своїм обранням, щоб сильні і мужні не осмілювалися уявити себе рятівниками людства, щоб ніякі мудреці і книжники не змогли і помислити, що це їх премудрі задуми і високі визначення скасовують гріх, розпад і смерть, – наш Бог благоволив Сам обрати Собі «Пречистий храм Спасів!»

І для того, щоб ми, браття, не сподівалися «на князів, на синів людських» (Пс.145.3), але усе своє сподівання, усю надію свою поклали на премудру і благотворну Божественну Благодать, – і здійснюється нині немислиме: не великодосвідчений мудрець, не національний герой і навіть не убілений сивиною праведник, але трирічна дівчинка вводиться у Святе Святих Єрусалимського Храму, щоб таємничо здійснити великий задум Творця про наше спасіння!

Блаженні і праведні старці Іоаким і Анна приводять «з радістю в храм Божий» «від благодаті дану, Пречисту Приснодіву», Дочку свою Єдинородну, відмовляючись від Неї, жертвуючи Тією, Яка була для них найріднішою, найбажанішою. Марія сходить крутими східцями не в рукотворний храм, але прямо в Небесне Святилище нашого Небесного Отця. Так здійснюється Жертва, яку весь рід людський приносить своєму Богові для того тільки, щоб і Бог міг діяти, щоб Син Людський, Який народився від Діви, відкрив кожному з нас дорогу на Небо. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Введення в храм Пресвятої Богородиці