Добро ближнім

Господь Ісус Христос учить нас робити добро ближнім таємно. Він каже так: «Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного» (Мф. 6:1). Проти цього застереження поступають ті, які відкрито благодіють з нечистими спонуканнями, з метою, щоб їх всюди хвалили і величали і навіть нагороджували. Хто чужий цих нечистих спонукань, той може і відкрито благодіяти, без побоювання втратити благовоління і нагороду від Отця Небесного. Але горе лицемірним, подібно до фарисеїв, пихатим подачам милостині! Отримуючи від людей нагороду, вони втрачають право на отримання її від Бога. Для них для напоумлення, думаємо, недаремним буде вислухати про те, як виконували вищезгадану заповідь Спасителя істинні Його послідовники.

За життя святителя Миколи, коли він був ще пресвітером, в одному з ним місті жив чоловік, який раніше був багатим, але потім впав у крайню убогість. Людина ця мала трьох дорослих дочок. Не знаходячи засобів не лише на те, щоб влаштувати їх заміжжя, але навіть щоб добути їм їжу і одяг, він часто приходив у відчай і у відчаї іноді доходив до того, що думав пустити в торг честь їх і цим ганебним шляхом добувати і собі, і для них прожиток. Св. Микола дізнався про тяжку долю цього сімейства і наважився допомогти йому. Думку свою він привів у виконання і скоро, і просто. Вставши опівночі і узявши із собою гаманець золота, він, ніким не помічений, приходить до будинку нещасливця, через відчинене вікно кидає йому в будинок золото і поспішно віддаляється. Хазяїн, що уранці прокинувся, бачачи біля себе золото, спочатку прийняв його за марення, але коли переконався насправді, став із сльозами дякувати Богові, що явив йому таку милість, і незабаром віддав заміж старшу свою дочку. Бачачи добре використання подарунка, Святитель вирішив таким самим шляхом і другу дочку бідного батька влаштувати і знову вночі прийшов до нього і таємно залишив інший гаманець золота. Другим разом знайшовши в себе скарб, чоловік той вигукнув: «Господи, яви на мені милість Твою і покажи мені Ангела чи людину, яка позбавила мене від убогості і злих помислів! По милості його от тепер можу влаштувати і другу дочку свою, позбавляючи її тим від уловлення диявольського і злої долі». І, дійсно, незабаром він влаштував і другу дочку свою. По видачі її в заміжжя, він вже перестав тужити і твердо увірував, що Господь і третій дочці його допоможе і йому самому невидимого благодійника покаже. І от він, тепер майже вже абсолютно щасливий, став проводити ночі без сну, сподіваючись зустріти такого щедрого благодійника. Надія не обдурила його. Святитель Микола і утретє також вночі кинув йому у вікно золото і як і раніше поспішив віддалитися. Але безмежно обрадуваний батько негайно наздогнав угодника Божого, пав до ніг його і, обливаючись сльозами, став дякувати йому за такі великі милості. Що ж відповідав йому Святитель? Він з клятвою узяв з нього обіцянку до кінця життя мовчати про зроблену допомогу і, повчивши про користь душевну, з миром відпустив.

От яка має бути істинна, Боголюбива милостиня! Тому, християнин, «коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри… У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:2-4). Амінь.