«Дрібні» випробовування

«І сказав Господь Самуїлу: …Наповни ріг твій єлеєм і піди; Я пошлю тебе до Ієссея вифлеємлянина, тому що між синами його Я побачив Собі царя… Я вкажу тобі, що робити тобі, і ти помажеш Мені того, про кого Я скажу тобі» (1Сам. 16:1-3).

Чому Господь не вказав відразу Самуїлу на майбутнього царя? Навіщо Він примусив суддю-пророка гадати, хто ж із синів Ієссеєвих гідний обійняти царський трон? – Важко зрозуміти хід думок певної людини, незрівнянно важче зрозуміти хід Божих думок, адже сказано в пророка Ісаї: «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (55:8,9). Проте намагатися зрозуміти хід Божих думок ми все таки повинні, адже в них відкривається Його свята воля, тобто те, що тими чи іншими діями Він хоче повідомити нам. Так що намагатися проникнути в Божий задум зовсім не блюзнірство, як вважає багато хто, а необхідність, якщо, звісно, нас цікавить Божа воля.

Своє ж первинне «мовчання» стосовно гідного кандидата на помазання, Творець пояснює наступним чином: «Але Господь сказав Самуїлу: не дивися на лице його (тобто Елиава, старшого Ієссеєвого сина) і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1Сам. 16:7). Якби Господь відразу вказав Самуїлу на помазання Давида, не виникло б такої ситуації, коли б Богу довелося пояснювати хід Своїх думок, в яких відкрився б принцип, за яким Він оцінює людей. Звичайно, Бог міг повідомити Самуїлу про це іншим разом, проте ефект був зовсім іншим: і Самуїл, і більш за все, більшість читачів Біблії не звернули на цей принцип належної уваги. А таке дивовижне помазання царя, звичайно не буденна річ, і тому привертає належну увагу.

Крім того, в іншому випадку Самуїл та оточуючі його люди не пересвідчилися на власні очі, як здійснюється Божий задум у житті: «І послав Ієссей і привели його. Він був білявий, із красивими очима і приємним лицем. І сказав Господь: встань, помаж його, бо це він. І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його, і спочив Дух Господній на Давиді з того дня і після» (1Сам. 16:12,13). Очевидці переконалися, що помазання Давида було не людською примхою, а дійсно втіленням Божого задуму.

Не варто забувати, що в стосунках з Богом важлива віра: «А без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6). І так вже склалося, що віра має постійно випробовуватися, адже без випробовувань, навіть найдрібніших, вірі притаманно слабшати. «Так підводив Ієссей до Самуїла сім синів своїх, але Самуїл сказав Ієссею: нікого з цих не обрав Господь» (1Сам. 16:10), – чим не випробовування? Нехай навіть і не дуже значне, як може здатися на першій погляд. Особливо, якщо тебе розділяє від тих подій три тисячі років…

Проте саме такі «дрібні» випробовування зміцнюють нашу віру, допомагають нам вчитися більше довіряти Богові. Навіть деколи до такої міри, що наступні біблійні слова: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7), – зможуть колись стати нашим життєвим гаслом.

Автор: Михайло Лукін