Актуальність пророків

Пророк Михей, Гюстав Доре

«Слово, яке було до Єремії від Господа: стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці. Не надійтеся на оманливі слова: “тут храм Господній, храм Господній, храм Господній”» (Єремії 7:1-4).

«Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), – і попри те, що з часів пророка Єремії минуло 26 століть, вони в жодній мірі не втратили своєї актуальності. Це Єреміїне звернення можна відіслати на адресу багатьох з нас. Адже багато людей цілком упевнені, що достатньо бути охрещеним (байдуже, при народженні чи у свідомому віці) і виконувати «релігійний» мінімум (набір певних «рятівних», як на думку багатьох, ритуалів), щоб мати добрі стосунки з Богом.

Проте зовсім іншої думки Бог, Який вимовив через пророка: «Якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її, не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, – то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів» (Єремії 7:5-7). – Тобто люби Господа Бога (а це означає «ходити усіма путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його»), «люби ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19:18), і тоді «будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі» (Втор. 30:16).

Здається, начебто, усе як просто! Виконуй заповіді і «будеш жити»! До речі, подібної думки був Ісус Христос: «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» (Ін. 5:14), адже гріх – це переступ Божих заповідей: як відомо «законом пізнається гріх» (Рим. 3:20). І відповідно, відсутність гріха – це дотримання цих заповідей.

Проте більшість людей не згодні з таким формулюванням, і ці пророчі заклики до виправлення шляхів своїх відкидають, посилаючись на те, що це було сказано в Старому Завіті, звернено до стародавніх юдеїв, а ми начебто живемо за Новим Завітом і тому вони нас абсолютно не стосується…

Одним словом чергова порожня відмовка, проте, натомість, цікаве продовження пророчої промови: «Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи…» (Єремії 7:9).

Здавалося б, ці слова звернені лише до юдеїв, сучасників Єремії, чи… не тільки до них? Виходить, що за останні три тисячі років люди кардинально не змінилися: завжди починають шукати відмовки, замість того, щоб прислухатися до слова Божого. Коять усілякі мерзоти, щоб потім прикриваючись якимись ритуалами і своїм статусом обрізаного (хрещеного), іти знову й знову домовлятися з Господом: «Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді… і ходите слідом інших богів (зараз їх прийнято називати ідолами: багатство, слава, становище в суспільстві та ін.), яких ви не знаєте (тобто не здогадуються до чого вони приводять у підсумку життя), і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: “ми спасені”…» (Єремії 7:9,10). Робиться це ж для того, щоб заспокоїти власне сумління, і «щоб надалі чинити усі ці мерзоти» (7:10).

У підсумку виходить доволі сумна і не менш реалістична картина, яку часто-густо можна побачити навколо нас. Так що не варто «списувати» старозавітних пророків, не варто відкидати загалом Старий Завіт, адже вони абсолютно не втратили своєї актуальності.

Автор: Михайло Лукін